Олег Авраменко - Заборонені чари

На ці слова тітка Зарена і Анте Стоїчков аж сторопіли.

— Маріко… — першим оговтався Стоїчков. — Тобто, князівно…

— Будь ласка, називайте мене на ім’я, — запропонувала Маріка. — Адже я вам годжуся в онучки. А на ваше невисловлене питання відразу скажу, що Стен ні в чому не винен. Про Раду я довідалась не від нього.

— А від кого? — озвалася княгиня.

— У певному сенсі від мами, — відповіла Маріка. — Та спершу присядьмо. Моя історія не буде короткою.

Обидва сонця вже сховалися за обрієм, і долину почали огортати сутінки. Кейт сидів у кухні біля відчиненого вікна, палив сигарету й пив каву, проганяючи рештки сну. Щойно він проспав вісім годин поспіль, але, через значну різницю в плині часу, на Землі йшла лише третя за Ґрінвічем.

Допивши каву, Кейт пройшов до кімнати, де знаходився портал, увімкнув свій ноутбук і вставив у гніздо сканера кристал з останніми записами показів детектора. Поки спеціальна програма аналізувала одержану інформацію, Кейт уважно стежив за порталом, готовий за найперших ознак його активації швидко сховати кристал і стерти з пам’яті комп’ютера всі дані.

Проте цього разу непрохані гості, що мали звичку з’являтися в найневдаліший час, не завітали. Нарешті комп’ютер завершив аналіз і видав результати. Кейт ознайомився з ними, тихо мугикнув і знизав плечима. Нічого іншого він і не чекав. Маріка завжди користувалась одним-єдиним шляхом, що вів до кабінету її особистих покоїв. Цей шлях він знав і без нового кристалу.

Кейт знову сходив на кухню і приготував собі ще чашку кави. Він з дитинства неполюбляв чай і часом дивувався своїм співвітчизникам, що були просто схиблені на цьому напої.

Повернувшись із кавою до кімнати з порталом, Кейт улаштувався за ноутбуком і взявся до справи, яка за останній рік стала для нього звичною і майже буденною. Він акуратно зіпсував записи на кристалі, щоб наступного разу видати їх за нові. На щастя, доктор Смирнов, розробник детекторів, вважав зайвим фіксувати дату та час нуль-переходу. В перших детекторах ця функція була присутня, що дуже ускладнювало Кейтові роботу, але в наступних моделях від неї відмовилися.

Між тим стрілки годинника повільно наближалися до третьої ранку. Кейт ретельно знищив усі сліди своєї роботи на комп’ютері, потім видобув з кишені Ключ і підступив до порталу.

Процес його активації потребував набагато більше часу та зусиль, ніж аналогічні дії з Брамою. Додаткова складність полягала ще й у тому, що Кейт встановлював зв’язок з порталом з іншої мережі, яка функціонувала трохи інакше, ніж телепортаційна мережа Послідовників. Кейт був гуманітарієм, а не технарем, і тому свого часу згаяв аж шість з половиною місяців, щоб відповідним чином налаштувати свій Ключ і під’єднатися до мережі Конорів. Будь-який досвідчений Послідовник з технічною освітою впорався б із цією задачею протягом кількох днів; проте ніхто з Послідовників не володів інформацією, яку мав Кейт.

За десять хвилин шлях було відкрито. Кейт, поклав Ключ до кишені, оглянув кімнату, щоб востаннє пересвідчитися, чи не залишив після себе нічого підозрілого, і вже збирався ввійти під арку, аж раптом…

За його спиною почулося тихе скрипіння дверей і одночасно пролунав спокійний голос:

— Привіт, Кейте. Не поспішай закривати портал. Я й так знаю, куди ти намилився.

На кілька довгих секунд Кейт закляк, не в змозі поворушитися. Нарешті, опанувавши себе, він рвучко обернувся й побачив на порозі кімнати струнку світловолосу дівчину в синіх джинсових штанях і в картатій сорочці на випуск. Її великі ясно-карі очі дивилися на Кейта з неприхованою ворожістю. У правій руці вона тримала предмет, схожий на невеликий кишеньковий ліхтарик. Насправді це був шокер — зброя не смертельна, але дуже болюча. Випромінювач шокера було спрямовано просто йому в груди.

— Джейн…

— Тримай руки, щоб я їх бачила, — попередила дівчина. — І навіть не думай лізти в кишеню. Стій на місці.

Вона ввійшла до кімнати й зачинила за собою двері, продовжуючи тримати брата під прицілом шокера.

А Кейт гарячково міркував, що йому робити. Спробувати пірнути в портал, що знаходився в якомусь ярді за його спиною? Ні не годиться. Стрибнути він, можливо, встигне — хоча стрибки назад ніколи не були його улюбленим видом спорту. Проте сестра негайно стрілить йому вслід, і він гепнеться на підлогу Марічиного кабінету непритомний, а перехід залишиться відкритим.