Анджей Сапковский - Вежа блазнів

Не збулися похмурі пророцтва хіліастів [1] Хіліасти (від гр. hilias — тисяча) — представники низки єретичних рухів, які на підставі тлумачення пророцтв Апокаліпсису сповідували віру в «тисячолітнє царство» Бога», після якого мав настати Кінець світу. — Тут і далі примітки без позначень, — від перекладача. Примітки автора починаються з [Примітка автора]. , які провіщали настання Кінця доволі точно — а саме на рік 1420, місяць лютий, понеділок по святій Схоластиці. [2] 10 лютого за григоріанським календарем. Але що ж — проминув понеділок, надійшов вівторок, а за ним середа — і нема. Не настали Дні Кари й Пімсти, які передують пришестю Царства Божого. Не був, хоч і закінчилася тисяча років, звільнений із в'язниці своєї сатана і не вийшов, щоби зводити народи на чотирьох краях землі. Не згинули всі грішники світу і супротивники Бога від меча, вогню, голоду, граду, від іклів звіра, від жал скорпіонів та отрути гадів. Намарне чекали вірні приходу Месії на горах Табор, Овен, Ореб, Сіон та на Оливній горі, даремно очікували другого пришестя Христа quinque civitates [3] quinque civitates — П'ять міст (лат.). , провіщені в пророцтві Ісаї п'ять вибраних міст, що за них визнано Пльзень, Клатовий, Лоуні, Сланий і Жатець. Кінець світу не настав. Світ не загинув і не згорів. Принаймні не весь.

Але однаково було весело.

Воістину, розкішна ця поливка. Густа, пряно приправлена, щедро затовчена. Давно я не їв такої. Дякую вам, шляхетне панство, за частування, дякую й тобі, шинкарочко. Чи пивом, питаєте, не погребую? Ні. Напевне, що ні. Як дозволите, то з великим задоволенням. Comedamus tandem, et bibamus, eras enim moriemur. [4] «Будем їсти та пити, бо взавтра помрем!» (лат.) — Книга пророка Ісаї, 22; 13.

He було кінця світу в 1420, не було й через рік, і за два, і за три, і навіть за чотири. Усе йшло, так би мовити, своїм природним ладом. Тривали війни. Множилися моровиці, шаленіла mors nigra [5] mors nigra — «Чорна смерть», чума (лат.). , ширився голод. Ближній вбивав та обкрадав ближнього, пожадав жони його і в усьому був йому вовком. Жидовинам час від часу влаштовували погромчик, а єретикам — багаттячко. Що ж до новацій, то скелети, потішно підскакуючи, витанцьовували по цвинтарях, смерть із косою простувала землею, інкуб ночами всовувався поміж дрижачі стегна поснулих панночок, самотньому вершникові десь при урочищі упир сідав на шию. Диявол, анітрохи не криючись, втручався в щоденні справи і кружляв поміж людьми tamquam leo rugiens, яко лев рикаючий, котрий шукає, кого б то йому пожерти.

Чимало достойників померло в ті часи. Ге, мабуть, і понароджувалося, та якось так воно є, що дати народжень дивним чином ніхто у хроніки не вписує й до пуття не пам'ятає, за винятком хіба що матерів та ще за винятком тих випадків, коли новонароджений мав дві голови чи бодай два прутні. Але якщо смерть, ге, то це дата надійна, наче у камінь вкарбована.

Отож року 1421–го, у понеділок по Середпісній Неділі, доживши заслужених шістдесяти років, в Ополе був упокоївся Ян apellatus [6] apellatus — На прізвисько (лат.). Кропило, з П'ястів, князь крові та episcopus vroclaviensis [7] episcopus vroclaviensis — Вроцлавський єпископ (лат.). . Перед смертю здійснив був він на користь міста Ополе донацію в шістсот гривень [8] [Примітка автора] «… донацію в шістсот гривень» — гривня (внеслов'янських країнах її називали маркою) була платіжною одиницею, а не монетарною. Вона означала масу півфунта чистого срібла, з якої мали бути викарбувані 60 штук монет, тобто копа празьких грошів. Так було ще близько 1300 року, потім з фунта почали карбувати дедалі більше грошів, через що гріш, який містив усе менше дорогоцінного металу, знецінювався. Скільки грошів насправді карбувалося з гривні, залежало від того, наскільки володар хотів надути своїх підданих. Як бачимо, від тих часів мало що в цьому сенсі змінилося. . Подейкують, що дещиця цієї суми, за останньою волею вмираючого, пішла на славетний опольський бордель «У Рудої Мандзі». Послугами цього закладу, влаштованого на задвірках монастиря братів міноритів [9] Орден францисканців, Fratrum Minorum («брати менші», лат.). , єпископ — гульвіса користувався до самої смерті — навіть якщо під кінець життя уже тільки спостерігаючи.

Влітку ж таки — точної дати не пригадаю — року 1422 помер у Венсенні англійський король Генріх V, переможець під Азенкуром.