Олег Авраменко - Коли дивишся в безодню

Ларсон видобув з холодильника ще один кусень м’яса і, завзято жуючи його, думав про те, що робити далі. Думав усупереч відчаю та безнадії, які охопили його тієї ж самої миті, коли він довідався, що назавжди позбувся своєї чаклунської сили. Бо якщо піддасться цим почуттям, то неодмінно загине — а вмирати йому нітрохи не хотілося.

Доївши м’ясо, Ларсон залишив кухню і пройшов до кабінету. Як він і чекав, сейф у кабінеті було зламано, проте весь його вміст, окрім персня Бодуена, залишився не займаним. Хоча не виключено, що принцеса взяла трохи земних грошей на витрати — Ларсон не став перераховувати їх, а просто розсовав по кишенях.

Потім узяв двійко якихось книжок, повернувся з ними до вітальні і там став методично роздирати їх на клапті, кидаючи зібгані аркуші на диван. Закінчивши з цим, Ларсон підпалив імпровзоване багаття, відступив до вхідних дверей і, лише переконавшись, що вогонь перекинувся на м’яку обивку дивана, вислизнув з будинку.

На той час, коли язики полум’я вихопилися з вікон, сповіщаючи сусідів, що почалася пожежа, Ларсон уже розчинився в темряві ночі…

Буферним Поясом Землі, або просто Поясом, назавалася сукупність Граней, що безпосередньо межували з Основою. Їх було нескінченно багато, і в цьому полягала ще одна визначна особливість Основи, яка вражала непристосований до абстрактного мислення розум своєю позірною абсурдністю.

Марк і Беатриса ще в другому класі змирилися з цим неймовірним, парадоксальним фактом, сприйняли його, як об’єктивну реальність, проте їхня уява була перед ним безпорадна — вони ніяк не могли уявити, що одну-єдину Грань, нехай і особливу, виняткову, відмінну від решти, оточує така кількість Граней, яка виявляється більшою за будь-яке скінченне число. Свого часу Марк дуже мучився через це, вважав себе цілковитим йолопом; лише згодом він зрозумів, що ніхто не в змозі наглядно уявити нескінченність, і більшість людей, задля власного ж спокою, просто іґнорують її існування. Лише незначна меншість з них, до якої належали й Марк із сестрою, не бажали визнавати обмеженість людського розуму і вперто намагалися збагнути незбагненне, осягнути неосяжне.

Нескінченна кількість безпосередніх сусідів істотно ускладнювала охорону Землі від зовнішнього вторгнення, та разом з тим надавала їй додаткової стійкості. Основу не можна було знищити чи бодай ослабити обхідним шляхом — через захоплення та руйнування прилеглих Граней. Можливо Нижній Світ, як космічна стихія, і був здатний здійснити одночасно нескінченну кількість Проривів, однак для цього всі Поясні Грані мали бути попередньо розхитані — але розхитати їх могли лише люди, яких на світі було багато, та аж ніяк не нескінченно багато. Захоплення ж будь-якої скінченної кількості суміжних Граней нітрохи не впливало на її стійкість, бо якщо від нескінченності відняти скінченне, хай і довільно велике число, в підсумку все одно залишиться нескінченність. Така парадоксальна, але цілком логічна арифметика дозволяла Основі безболісно жертвувати пошкодженими Гранями Буферного Поясу для збереження своєї цілісності. Головна задача інквізиторів, що несли вахту на Землі, полягала у своєчасному запуску природного механізму відторгнення Поясних Граней, який самостійно чомусь не спрацьовував, і в спостереженні за його дією. Саме так було зупинено найпотужніший Прорив поточних Нічиїх Літ — Чорнобильський, і тоді Буферний Пояс збіднів відразу на кілька тисяч Граней…

Вони їхали Поясними Гранями вже третю годину. Після такого довгого й багатого на події дня Марк ледве тримався в сідлі від утоми, але відчайдушно намагався не виказувати своєї слабкості перед супутниками, розуміючи, що зараз не час робити привал.

Беатриса, що їхала на Лаурі поруч із принцесою, мала набагато свіжіший вигляд. Своє нове тіло сестра отримала лише кілька годин тому, і, попри диявольську процедуру, якій піддала його стара відьма, воно було досить відпочилим, сповненим сил та наснаги. А принцеса Інґа та її кузен Ґуннар узагалі здавалися викутими із заліза і не виказували ні найменших ознак утоми, хоча, судячи з їхньої розповіді, до своєї появи біля відьминої хатини їхали вже понад п’ять годин.

Тричі слід, по якому йшов їхній загін, полишав Трактову Рівнину, а потім повертався назад. Принцеса пояснила, що викрадачка добиралася до найближчої Завіси — так називалися Ребра між Поясними Гранями та Основою, — щоб точніше встановити пеленґ і провести тріанґуляцію. Ці терміни були незнайомі Маркові, проте з принцесиних слів він зрозумів, що йдеться про орієнтування на місцевості з допомогою навіґаційних засобів. У Торнінській школі це починали вивчати у п’ятому класі.