Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Він звернув палаючий погляд на Шоту. — Якщо він принесе шкоду, це буде на твоїй совісті.

— А хіба я дала йому меч? Це зробив ти, з доброї волі. Я не викручувала тобі рук, не користувалася силою, щоб змусити зробити це. Не намагайся скласти з себе відповідальність за власні дії та власний вибір.

— Не я відповідаю за його дії. Якщо він заподіє шкоду, я простежу, щоб на цей раз він заплатив за свої злочини.

Шота оглянула долину. — Тут немає нікого, кому б він міг нашкодити. У нього є його меч. Тепер він щасливий.

Річард серйозно сумнівався в цьому.

У тихій люті він повернувся до свого запитання. Він не хотів чути її виправдань, тому відразу перейшов до справи.

— Ти отримала свою плату.

Вона довго дивилася на нього з непроникним виразом на обличчі. Нарешті тихо промовила єдине слово.

— Вогняний Ланцюг.

Вона повернулася й пішла геть.

Річард схопив її за руку і розвернув до себе. — Що?

— Ти хотів дізнатися те, що допоможе відшукати істину. Я дала тобі це. Вогняний Ланцюг.

Річард не вірив сам собі.

— Вогняний Ланцюг? Що це значить?

Шота знизала плечима.

— Поняття не маю. Я знаю лише, що ти повинен дізнатися про нього, щоб зрозуміти, що відбувається.

— Що значить, поняття не маєш? Ти не можеш сказати одне слово, якого ніхто не розуміє і просто піти. Це несправедливо, після того, що я віддав тобі.

— Тим не менш, це — те, заради чого ми уклали угоду. Угода укладена і виконана.

— Ти повинна пояснити, що це означає.

— Я не знаю. Єдине, в чому я впевнена, це варто тієї ціни, яку ти заплатив.

Річард не міг повірити, що погодився на всі умови і не отримав нічого натомість. Він ні на крок не просунувся в пошуках Келен, залишився там же, де був до приходу в Межа Агада. Він був готовий сісти за землю прямо тут і заридати.

— Наша угода завершена. Прощай, Річард, і йди. Скоро зовсім стемніє. Впевнена, ти не хотів би знаходитися тут в повній темряві.

Шота попрямувала вниз у напрямку до свого палацу. Проводжаючи її поглядом, Річард лаяв себе, що змирився з її відмовою і навіть не спробував добитися пояснень. Зате тепер він знав дещо. Це була частина головоломки, частину рішення загадки. Інформація була настільки цінною, що про це знала лише відьма. Для нього це було підтвердженням того, що Келен була реальною. Він переконував себе, що хоча б на крок, але наблизився до неї. Він повинен був вірити в це.

— Шота, — покликав Річард.

Вона призупинилася і обернулася, очікуючи почути чергову промову.

— Спасибі, — щиро мовив він. — Я не знаю, що значить Вогняний Ланцюг, і чим це мені допоможе, але все одно, спасибі. Принаймні, ти дала мені можливість продовжувати пошуки. Коли я йшов сюди, у мене не було нічого, тепер є. Спасибі.

Вона втупилася на нього. Він не міг уявити, що вона може думати.

Вона повільно рушила назад, стиснувши руки і пильно дивлячись на дерева. Очевидно, вона щось обмірковувала.

І нарешті заговорила. — Шукай те, що давно поховано.

— Давно поховано? — Перепитав він обережно.

— Як я не можу пояснити, що значить Вогняний Ланцюг, так не можу пояснити і цього. У своїх видіннях я можу бачити проблеми, речі, питання. Я — тільки канал, по якому приходить інформація. Але не я — її джерело. Я не можу пояснити, що це з… начить, я можу лише повідомити. Тобі потрібно шукати те, що давно поховано.

— Вогняий Ланцюг і щось давно поховане, — повторив, кивнувши, Річард. — Ясно. Я цього не забуду.

Її брова сіпнулася, наче вона щойно побачила щось нове. — Ти повинен знайти притулок предків в Долині Небуття.

Річард відчув, як по його ногах побігли мурашки. Він поняття не мав, що таке Долина Небуття, але йому не дуже подобалося саме звучання цих слів, як і перспектива пошуку притулку предків. Він вирішив поки не розглядати всі можливі значення цих слів.

Шота знову повернулася й попрямувала до палацу. Не пройшовши і дюжини кроків, вона зупинилася і повернулася. Її нестаріючі очі зустрілися з його пильним поглядом.

— Остерігайся гадюки з чотирма головами.

Річард з надією підвів голову.

— Я не знаю, що може означати гадюка з чотирма головами.

— Усвідомлюєш ти це чи ні, але наша угода виявилася справедливою. Я дала тобі відповіді, яких ти потребував. Ти — Шукач, або, принаймні, був ним; ти повинен зрозуміти значення цих відповідей.

З цими словами вона повернулася і попрямувала вниз по дорозі, освітлена золотистим світлом.

— Ходімо, — повернувся він до Кари. — Мені не хочеться з'ясовувати, чому нам не варто залишатися тут в темряві.