Стівен Кінг - Вовки Кальї. Темна вежа V

П'ять секунд чоловік стояв непорушно, потім вдихнув повітря й судомно видихнув. Від його зойку в Едді кров захолола в жилах. Він озирнувся на Сюзанну й не побачив її. Але її дезертирство можна було зрозуміти. На них чекала огидна сцена. Найгірша за весь ранок.

Слайтмен подивився ліворуч, подивився праворуч, потім уперед і побачив Роланда, який стояв, схрестивши руки на грудях, біля перекинутого воза. Біля нього досі сидів на колесі Джейк і курив свою першу цигарку.

— ТИ! — заверещав Слайтмен, дістаючи арбалет. — ЦЕ ТИ ЗРОБИВ! ТИ!

Едді спритно вихопив зброю зі Слайтменових пальців.

— Ні, друже, — пробурмотів він. — Зараз він тобі ні до чого, я потримаю.

Слайтмен немовби й не помітив цього. Його права рука описала в повітрі півколо, неначе заряджаючи арбалет.

— ТИ ВБИВ МОГО СИНА! ЩОБ ПОМСТИТИСЯ МЕНІ! ТИ ВИРОДОК! УБИВЦЯ, ВИРО…

Блискавично, моторошно швидко (Едді досі не вірив, що людина на таке здатна), Роланд ухопив Слайтмена за шию й притягнув до себе. Потік звинувачень увірвався.

— Слухай мене, — сказав стрілець, — уважно слухай. Мені начхати на твоє життя й твою честь. Життя ти прожив даремно, від честі не лишилося й сліду. Але твій син мертвий, а до його честі мені не байдуже. Тож якщо ти зараз не заткнешся, мерзенний хробаче, я сам змушу тебе замовкнути. Що ти обереш? Мене влаштує й те, і друге. Скажу їм, що ти збожеволів від горя, побачивши його, нишком витяг мій револьвер з кобури й пустив собі кулю в лоба, щоб з ним з'єднатися. Твій вибір. Вирішуй.

Айзенгарт задихався, але вперто продирався нагору крізь кукурудзу, хрипко викрикуючи ім'я дружини.

— Марґарет! Марґарет! Скажи щось, люба! Не мовчи, благаю!

Роланд відпустив Слайтмена і суворо подивився на нього.

Слайтмен перевів страшний погляд на Джейка.

— Твій дін убив мого сина, щоб мені відплатити? Скажи мені правду, сеу.

Джейк востаннє видихнув хмарку диму й викинув цигарку. Недопалок упав на землю біля мертвого коня.

— Ви хоч дивилися на нього? — спитав він у батька Бенні. — Жодна куля з револьвера такого б не наробила. Голова сей Айзенгарт упала на нього, і Бенні вискочив з канави від… жаху. — Цього слова він ніколи не вимовляв уголос. Не мав потреби. — Вони кинули в нього два сничі. Один я зняв кулею, але… — Він гучно ковтнув слину. — Другий… Я б зміг, розумієте… Я намагався, але… — Він скривився. Голос не слухався. Але очі залишалися сухими, а їхній погляд був так само страшний, як і у Слайтмена. — Я не встиг вистрелити в другий, — закінчив він, опустив голову й схлипнув.

Роланд дивився на Слайтмена, звівши брови.

— Гаразд, — сказав той. — Тепер я все розумію. Скажіть, він хоробро тримався? Скажіть, прошу.

— Вони з Джейком притягли на собі Френка, — сказав Едді, показуючи на близнюків Тейвері. — Він спіткнувся і втрапив ногою в яму. Джейк і Бенні витягли та принесли його сюди. Твій хлопець був дуже відважний.

Слайтмен кивнув. Зняв окуляри й подивився на них так, наче вперше бачив. Так потримавши секунду чи дві, він кинув їх на дорогу і розтрощив підбором чобота. А тоді перевів погляд на Роланда й Джейка та сказав тоном вибачення:

— Я все зрозумів. — І пішов до сина.

З кукурудзи вискочив Воун Айзенгарт. Побачив свою дружину і протяжно завив. Потім порвав на собі сорочку й заходився гатити кулаком у груди, викрикуючи її ім'я.

— Господи, — сказав Едді. — Роланде, ти маєш покласти цьому край.

— Не я, — відповів стрілець.

Слайтмен підняв відірвану руку свого сина й лагідно поцілував. Поклав її хлопчикові на груди й знову пішов до них. Без окулярів його обличчя здавалося беззахисним і якимось безформним.

— Джейку, допоможеш знайти ковдру?

Джейк підвівся, щоб пошукати те, про що він просив. У неприкритому окопі, який слугував їм сховком, Айзенгарт притискав обпалену голову дружини до грудей, заколисуючи її. З кукурудзи вже потроху виходили діти та їхні доглядачі — всі співали «Рисову пісню». Едді здалося, що з боку містечка теж лине пісня, та спершу він вирішив, що то відлуння. Але зараз збагнув, що співає вся Калья. Люди там почули спів і все зрозуміли. Вони вже йшли сюди.

З поля вийшов панотець Каллаген. На руках у нього, попри весь гамір, сиділа Лія Джефордс. Побачивши купи мертвих Вовків, священик обережно вивільнив руку і повільно осінив повітря хрестом.

— Слава Тобі, Господи, — промовив він.

Роланд підійшов до нього і взяв за руку, яка креслила хрест.

— І мене також, — сказав він.

Каллаген спантеличено глянув на нього.