Генри Олди - Шлях меча

МАСАКІРІ-КАЙ – японська дворучна сокира.

МАХАЙРА – Давня Греція, кривий серповидний меч.

НАҐІНАТА – Японія, алебарда, древкова зброя з тонким, довгим, злегка вигнутим клинком, що розширюється до кінця.

Н’ҐусУ – Африка, дворучний однолезий меч завдовжки півтора метри. Клинок має шабельний вигин і елмань-розширення на кінці.

НО-ДАЧІ – Японія, великий дворучний «меч для поля», завдовжки з людину. Заточка однобічна, ґарда невелика, в основному овальна.

ПАНГА – Африка, Зімбабве, кривий і одночасно двосічний меч.

ПУДДХА – індійський прямий двосічний меч із поперечним руків’ям й ґардою, яка повністю закриває руку до середини передпліччя (аналог наруча).

САЙ – Окінава, стилет-тризубець із гранованим або круглим центральним клинком і двома бічними, що вигинаються назовні.

САРИССА – Македонія, довгий важкий спис, яким озброювалися фалангісти.

СО – японський спис («со ярі»).

СТИЛЕТ – Європа (зокрема – Італія), варіант кинджала з вузьким гранованим (або навіть круглим) клинком без різальної крайки.

ТАЛВАР – індійська шабля, доволі важка, з півторасторонньою заточкою.

ТАО – китайський ніж-тесак із дуже широким клинком.

ТЕССЕН – Японія, бойове металеве віяло із заточеними пластинами.

ФРАМЕЯ – спис давніх германців, що нагадує римський пілум.

ХЕПЕШ – Єгипет, кривий меч, що нагадує ятаган із довгим руків’ям.

ЦЗИ – Китай, тризубець, іноді бічні вістря вигнуті особливим чином, за що одержали назву «вусів дракона».

ЦЗИУ ЮАНЬЯН ЮЕ – Китай, мала сокирка «північ-південь», чимось близька до кастета з ріжками. Іноді використовується як метальна зброя.

ЦЗЯНЬ – загальна назва китайських прямих двосічних мечів із доволі легким і гнучким лезом, призначеним в основному для ударів-уколів. Меч Дан Ґ’єн теж входить у родину мечів ЦЗЯНЬ.

ЦЗЯНЬҐОУ – Китай, меч-гак, клинок прямий і двосічний, із невеликим серповидним гаком з одного боку клинка близько до вістря.

ЧАНЬ-БО – Східна Азія, посох буддійського ченця.