Крістофер Паоліні - Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Хавард іще раз постукав по столу пальцями, а потім несподівано ляснув по його поверхні всією долонею:

— Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Орика як за нашого нового короля.

Побачивши, як очі в Надо стали круглі, немов дві великі монети, Ерагон зітхнув із неабияким полегшенням. Гном тим часом так сильно заскреготав зубами, що на його скулах повипинались м'язи.

— Ха! — буркнув Орик. — Ось тобі каменюка в лоба.

Тепер усьому зібранню залишалось почути голоси тільки двох ватажків — Хрейдамара та Корун. Хрейдамар, невеличкий плечистий гном, грімстборітхн Урзхад, мав дуже стурбований вигляд, а Йорун із Дургрімст Вреншррг гладила кінчиком пальця шрам на своїй скроні й була задоволена, мов пещена кішка.

Чекаючи їхнього слова, Вершник затамував подих. «Якщо Йорун, — розмірковував Ерагон, — проголосує за себе, а Хрейдамар ще й досі зберігає їй вірність, то зібрання чекатиме ще один раунд виборів. Але навіщо ж їй голосувати за себе? Шансів на перемогу в неї нема, а затягнувши голосування, вона все одно нічого не виграє. Перед другим туром її ім'я в будь-якому разі викреслять, тож я сумніваюся, що вона голосуватиме за себе лиш задля того, аби колись похвалитися своїм онукам, мовляв, у далекому минулому вона була претендентом на трон. Проте якщо вона й справді це зробить, а Хрейдамар на її боці, то треба буде чекати наступного туру… Ох! Якби ж то я міг зазирнути в майбутнє! А що буде, як Орик раптом програє? Тоді я можу захопити всю залу, зробивши так, що до неї ніхто не ввійде, але…»

Ерагонові роздуми урвала Йорун. Вродлива жінка-гном спочатку кивнула Хрейдамарові, а потім так глянула з-під своїх важких повік на Ерагона, що той став почуватися, ніби призовий бугай, котрого вона виграла на змаганнях. Після цього, брязнувши кільцями кольчуги, з-за столу звівся Хрейдамар.

— Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Орика як за нашого нового короля.

В Ерагона перехопило подих, а червоні губки Йорун здивовано скривилися. Вона швидко звелася з-за столу й заговорила своїм хриплуватим, але напрочуд мелодійним голосом:

— Схоже, саме від мене тепер залежить доля всього голосування. Я уважно вислухала ваші промови, Надо й Орику! І почула від обох вас багато речей, з якими цілком згодна. Але найголовнішим питанням залишається одне: хочемо ми підтримати варденів у боротьбі проти Імперії чи ні. Якби це була звичайна війна конкуруючих кланів, мені було б абсолютно байдуже і я б навряд чи згодилась пожертвувати заради цієї справи своїми солдатами. Але в нас зовсім інакша ситуація! Якщо Галбаторікс вийде з цієї війни переможцем, то від його гніву нас не захистять навіть Беорські гори. І шанси вижити лишаються в нас тільки тоді, коли Галбаторікса буде скинуто. Більше того, мені здається, що для такої старої й могутньої раси, як наша, буде геть непристойно переховуватись у печерах, коли вирішується доля цілої Алагезії. Самі подумайте, що скажуть про нас літописці? «Гноми героїчно билися проти зла пліч-о-пліч з ельфами та людьми» чи «Гноми ховалися по своїх печерах, ніби переполохані зайці»? Не знаю, як ви, а я вже визначилась із відповіддю. — Йорун відкинула з обличчя волосся: — Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Орика як за нашого нового короля!

За мить на середину зали вийшов найстарший із п'ятьох наглядачів за законом, що стояли під круглою стіною. Він стукнув своїм довгим скіпетром об кам'яну підлогу й проголосив:

— Привітаймо короля Орика — сорок третього короля Тронжхейма й Фартхен Дура, а також кожного кнурлана над і під Беорськими горами!

— Усі вітаймо короля Орика! — загорлало зібрання кланів, зірвавшись на ноги й брязнувши зброєю.

Ерагон і собі звівся зі стільця, ще й досі не вірячи, що його названий брат тепер є королем усіх гномів. Потому він глянув на Надо, який застиг непорушно, маючи на обличчі такий вираз, ніби він раптом обернувся на кам'яну статую.

Сивобородий наглядач за законом вдруге стукнув скіпетром об підлогу:

— Нехай наші писарі занотують рішення зібрання кланів і повідомлять цю новину всьому королівству! Герольди! Накажіть чарівникам, щоб ті за допомогою своїх дзеркал повідомили про сьогоднішню урочисту подію хранителям гір! Нехай вони чотири рази вдарять у свої барабани, вдарять так, як іще ніколи не били, щоб задрижав увесь Фартхен Дур! Мерщій!

Герольди миттю кинулись із зали, а засідання кланів поволі вщухло, чекаючи на промову Орика. Той виглядав трохи розгубленим, немов і справді не чекав, що корона дістанеться саме йому.