Крістофер Паоліні - Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Карн стривожено глянув на свого супутника:

— З тобою все гаразд?

— Через це не вмирають, — мовив Роран, а потім замислився над своїми словами: — Хоча, може, й умирають, але хай я буду тричі проклятий, якщо залишуся тут, коли ти рубатимеш на шматки тих піших бовдурів.

За півгодини загін противника ввійшов до села, проте не став у ньому довго затримуватись. Воїни швидко повибивали двері в усіх будинках, аби пересвідчитись, що в них нікого не залишилося, й стали шикуватися на протилежному кінці села. Несподівано з-за барила з дощовою водою вистрибнув дворовий пес і став відчайдушно гавкати на непроханих гостей, немовби самотужки збирався прогнати їх геть. Тоді один із воїнів відразу ж поспішив приструнчити зухвалу тварину. Він кинув у неї спис і пришпилив її до землі.

Коли перші солдати досягли протилежного кінця селища, Роран міцніше стис руків'я молота й приготувався до атаки, проте з котрогось із будинків несподівано долинув пронизливий лемент. За мить купка воїнів витягла на вулицю трійко людей, що відчайдушно пручалися: худого чоловіка з білим волоссям, молоду жінку в порваній сорочці й хлопчину, якому було не більше одинадцяти рочків.

Чоло Міцного Молота рясно вкрилося потом, і він став проклинати всіх на світі. Спочатку селян, за те, що вони не втекли разом зі своїми сусідами, потім ворожих солдатів, за те, що вони їх знайшли, а далі — Галбаторікса, за те, що він просто був найостаннішим на землі покидьком. Потому він почув, як його воїни почали обурено перешіптуватись, певно, маючи намір покарати ворожих солдатів за їхню жорстокість.

Оглянувши решту будинків, частина солдатів Галбаторікса попрямувала до центру селища й оточила своїх бранців грубим колом.

«Так!» — сказав сам собі подумки Роран, коли вороги повернулись до варденів спинами. Адже за планом Едріка повстанці мали напасти саме тоді, коли трапиться якась слушна мить. Чекаючи наказу, Міцний Молот звівся на кілька дюймів у сідлі, напружившись усім тілом. Він хотів був проковтнути слину, але горло йому геть пересохло.

Головний офіцер солдатів, що єдиний серед ворогів мав коня, зліз на землю, перекинувся з біловолосим селянином кількома словами, а потім спокійно витяг свою шаблю й зітнув йому голову з плечей. Побачивши це, молода жінка заголосила й ледь не впала без тями.

— Уперед, — прошепотів Едрік, і Роран миттю збагнув, що одне-єдине капітанове слово було такою довгоочікуваною командою.

— Уперед! — наказав Санд, галопом помчавши разом зі своїми людьми вбік селища.

— Уперед! — крикнув Роран і легенько вдарив Сніговія ногами в боки. Продираючись крізь зарості, юнак прикривався від гілля щитом, а коли опинився на відкритій місцині, знову його опустив. Міцному Молоту понад усе хотілось урятувати жінку й хлопчика, тому він витис зі свого Сніговія все, на що той був здатен. Якоїсь миті юнак озирнувся назад і побачив, як його загін швидко й без зайвого клопоту відокремився від решти варденів, не беручи до уваги кількох воїнів, які трішки відстали. Усі ж інші мчали вперед в бойовому порядку на відстані тридцяти футів за його спиною.

Потому Міцний Молот став відхилятись ліворуч, оминувши кілька будинків і намагаючись обійти ворогів із флангу. Помітивши його маневр, Санд зробив те саме з правого боку, а Едрік мчав прямісінько на селище.

Роран не бачив перших секунд бою, оскільки завершував маневр, але до його слуху долинули шалені крики, якийсь дивний металевий звук і відчайдушне іржання коней.

Юнак увесь аж похолов. «Що це було? Невже Галбаторікс навчився виготовляти луки з металу?» — завирував у його голові калейдоскоп питань. Але, як би там не було, Роран чудово розумів, що аж стільки коней за раз не могли іржати від болю. Схоже було на те, що напад пішов не так, як вони замислили, або ж сталося ще щось гірше…

Проминаючи останній будинок, юнак сильно натягнув повіддя Сніговія й спрямував скакуна до центру селища. Його солдати зробили так само і в'їхали на вузеньку вулицю, яку перегородила потрійна лінія ворожих воїнів. Ті мали дуже самовпевнений вигляд і, здавалося, зовсім не боялись коней, котрі галопом мчали прямо на них.

У серце Міцного Молота миттю закрались сумніви. Він мав чіткий і зрозумілий наказ — ударити зі своїми людьми із західного флангу й відрізати загону Галбаторікса шлях до відступу, а потім просуватися вперед, аж доки всі три повстанські загони не з'єднаються. Однак Едрік не обмовився жодним словом про те, як слід діяти тоді, коли щось піде не так. А в тому, що щось іде не так, Роран був свято переконаний. З іншого боку, він чудово розумів, що капітан жорстоко покарає його за невиконання наказу, навіть коли він зробить це задля того, щоб урятувати життя своїх солдатів.