Крістофер Паоліні - Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Склавши руки на грудях, Ерагон замислено походжав від одного дерева до іншого.

— А якщо я зроблю це, то решта кланів не повстануть проти тебе? Адже ти не тільки прохатимеш свій народ приєднатися до варденів, але й вимагатимеш від нього, аби він визнав частиною себе Вершника дракона. Сумніваюся, що гноми захочуть зробити це саме зараз.

— Авжеж, я можу втратити їхню підтримку, — мовив Орик, — але, з другого боку, це може дати мені й нові голоси. Дозволь мені самому із цим розібратися. Одне-єдине, що я хочу зараз знати, так це те, чи ти мене підтримаєш? Схоже, ти вагаєшся, брате, але я геть не можу збагнути, чому.

Ерагон розглядав покручене гранітне коріння, що було в нього під ногами, намагаючись не дивитись Орикові в очі.

— Ти переймаєшся долею свого народу, і це добре… Але я переймаюся долею ельфів, варденів та інших рас, які протистоять Галбаторіксу. Тож… Якщо тобі не пощастить здобути корону й королем стане ватажок іншого клану, який так само схоче підтримати варденів, то…

— Ніхто не підтримуватиме варденів так, як я!

— Та я ж бо й не сумніваюся в цьому, — урвав його Ерагон. — Але якщо раптом станеться саме так, і моя підтримка допоможе отримати корону тому ватажкові, що має більше шансів на перемогу, ніж ти… Що тоді? Хіба я не матиму його підтримувати? Заради блага твого народу й усієї Алагезії!

Орик відповів дуже спокійним тоном:

— Ти давав криваву присягу на Кнурлнейн, Ерагоне. І за всіма законами нашого народу, ти є членом Дургрімст Інгейтум, байдуже, подобається це іншим чи ні. Ротгар усиновив Вершника, а цього не робив жоден із наших королів. Тож із нашого клану тебе не зможе виключити ніхто, крім мене. Зрозумій, Ерагоне, якщо ти повстанеш проти мене, то зганьбиш мою честь, і мені вже ніхто й ніколи не довірятиме. Навіть більше, мої вороги зрозуміють, що довіряти не можна й Вершникові дракона. Члени клану не можуть зраджувати своїх братів, Ерагоне. І ніхто не зробить цього, якщо не хоче прокинутися одного чудового ранку з кинджалом у серці.

— Невже ти мені погрожуєш? — так само спокійним тоном спитав Ерагон.

Орик вилаявся й знову стукнув сокирою об граніт:

— Та як ти міг про таке подумати! Я б ніколи не зачепив тебе навіть пальцем! Адже ти мій названий брат і єдиний Вершник, непідвладний Галбаторіксу. І нехай мені трясця, якщо я скажу тобі, що не схиляюсь перед твоїми подвигами. Але зрозумій одне. Те, що я й надалі продовжуватиму ставитися до тебе, як до брата, аж ніяк не означає, що решта членів Інгейтум будуть плекати до тебе такі ж самі братні почуття, як і раніше. Я в жодному разі тобі не погрожую, проте ти маєш знати, що тоді на тебе чекатиме смертельна небезпека. Коли клан дізнається, що ти підтримав іншого ватажка, навряд чи мені буде під силу вгамувати його гнів. Їм буде байдуже, що ти наш гість. Словом, якщо ти виступиш проти нас, ти не зможеш бути членом клану, затям!

— Не розумію, чого ти від мене хочеш? — скрикнув Ерагон і розвів руками, походжаючи перед Ориком. — Я ж бо давав присягу Насуаді й маю виконувати її накази.

— Але була присяга й перед Дургрімст Інгейтум! — похитав головою Орик.

Ерагон зупинився й пильно глянув на гнома:

— Ти хочеш, щоб я занапастив усю Алагезію тільки тому, що ти не хочеш зганьбити свою честь?

— Не ображай мене!

— Тоді й ти не проси мене зробити те, чого я не можу! Я підтримаю тебе лиш тоді, коли буду впевнений, що ти отримаєш корону. Ти піклуєшся про Дургрімст Інгейтум і про свій народ, а мій обов'язок — піклуватися і про твій народ, і про всю Алагезію, — Ерагон притулився до холодного стовбура дерева. — До того ж, як я можу дозволити собі образити тебе або твій… я маю на увазі… наш клан… або ж усіх інших гномів.

Орик відповів уже куди м'якшим тоном:

— Є інше рішення, Ерагоне. Воно буде складнішим для тебе, але допоможе вийти з того скрутного становища, в якому ти опинився.

— Та невже? І що ж це за рішення?

Гном запхав сокиру собі за пояс, підійшов до Ерагона і, схопивши його за руки, пильно глянув на нього з-під своїх кошлатих брів.

— Довірся мені й зроби все правильно, Ерагоне, Убивце Тіні. Довірся мені так, як би ти довірився мені тоді, коли б і справді народився в Дургрімст Інгейтум. Адже ті, хто мені підкоряється, ніколи б не наважились повстати проти власного грімстборітхна заради іншого клану. Якщо грімстборітхн б'є по камінню неправильно, то вся провина має лежати на ньому. Та це зовсім не означає, що я не розумію, чим ти переймаєшся, — гном на мить потупився в землю, але потім продовжив: — Якщо я не зможу стати королем, то мене не засліпить жадоба влади. Отож, коли це станеться, хоч я особисто в це не вірю, то я з власної волі підтримаю одного з інших кандидатів. Повір, у мене ще менше бажання, ніж у тебе, побачити, як гномів очолить ворог варденів. Але пам'ятай, якщо я допоможу сісти на трон ватажкові іншого клану, то це означатиме, що Інгейтум підкоряється йому, а отже, йому підкорятимешся й ти, як член нашого клану. То ти довіришся мені, Ерагоне? Ти визнаєш мене за свого грімстборітхн, як і решта моїх підлеглих, що дали клятву?