Сергій Недоруб - Пісочний Годинник

Розділ 6.

Поза законом

До сходу Сонця троє сталкерів підішли до шлагбауму, що служив імпровізованою межею між двома районами Зони. В плані географічних
особливостей, рівня радіації, флори і фауни не було ніяких особливо істотних мотивів ділити Зону на окремі ділянки. Епіцентру, це, зрозуміло, не стосувалося. Причини
лежали в насущній необхідності людини хоч якось позначати межі територій в межах яких вона може відносно вільно мислити.
Ніч пройшла спокійно, як і пробудження. Сенатор не став будити нікого із сталкерів, відсидівши на варті всю ніч,
граючи гілкою і стежачи за багаттям. В будь-якому разі, Марк застав його в тій самій позі, що і напередодні перед сном. За безмовним питанням в очах Марка послідувала безмовна відповідь Сенатора, яка свідчила, що нічого не змінилося.
Горіх, продерши очі, лише почув пару слів пояснень і лише заусміхався. Марк переклав спорядження по-іншому і коротко велів висуватися. Горіх швидко розкидав згорілі головешки, підхопив автомат
і встав прямо, при цьому ані краплі не намагаючись когось копіювати, відчого Марк знову позаздрив його простоті.
Сенатор без зайвих слів прослідував з ним до Звалища, обмежившися в приготуваннях застібанням плаща на додаткові гудзики
і тугіше зав'язавши пояс. Накинувши капюшон, майже повністю приховуючий обличчя, він зайняв позицію в строю праворуч від
Марка все так само перебираючи пальцями гілочку. Горіх, повісивши автомат за плече, йшов так, немов виступав на демонстрації
сталкерских костюмів або на передовій напіввійськового маршу. Усвідомлення важливості майбутньої справи і значимості його, достатньо простого за мірками Зони, але вражаючого в його очах
спорядження натуральним чином звеличило молодого хлопця. Думаючи про знайомих дівчаток і друзяк, залишених ним в рідній
місцевості він, проте, гострозоро стежив за всіма підозрілими явищами. Це було нескладно, враховуючи, що Горіх всі три тижні зонального
стажу провів на Кордоні, лише зрідка заходивши на Звалище, і зміг вивчити місцевість вздовж і поперек.
На шляху Марк локалізував відразу чотири нові Трампліни. Писк детектора аномалій попереджувально сповістив про пастки.
Обкидавши їх болтами, роблячи аномалії видимими для інших, менш вдалих сталкерів, Марк достатньо точно визначив їх межі.
Сенатор мовчки стежив за ним, лише один раз мовчки вказавши гілочкою убік, і Марк скоректував свої розрахунки, вмить здогадавшися,
чого від нього хочуть. Схоже, Сенатор і справді був частково шаманом. Хоча, чому частково? Немає чіткого визначення всьому, на що здатна людина, так само як і меж цим можливостям.
Горіх, який відрізнявся орлиним зором, мовчки оглядав околиці у пошуках матеріальних супротивників, будь то стадо кабанів,
сліпі собаки або озброєна людина. Помітивши в кущах рух, Горіх швидко приготував автомат до бою а в наступну секунду, почувши характерне гарчання, зробив чотири одиночні постріли по мішені. Марк, поглинений знешкодженням
одного з Трамплінів, навіть не помітив кабана в кущах туша якого наполовину показалася з чагарників і залишилася лежати без руху. Сенатор не зреагував взагалі ніяк, тільки обдарувавши
Горіха теплим поглядом, повторно за добу змусивши того почервоніти.
Таким чином, до шлагбауму підійшов не маленький натовп одинаків, а майже команда згрупованих сталкерів, кожен з яких
прикривав інших по своїй лінії.
На місці збору їх чекала вражаюча картина. Між колишнім контрольно-пропускним пунктом і осівшим на одне колесо обшарпаним пасажирським
автобусом, на фоні металевих воріт з намальованими червоними зірками стояло троє чоловік одного зросту, з ніг до голови одягнених в закриті комбінезони найманців з протигазами. В однакових
позах, вони втупилися темними очними ямками масок на сталкерів. Перший тримав в руках снайперський різновид гвинтівки СВУ мк2, яка коштувала достатньо багато, і вважалася рідкістю. Палець
в товстій рукавичці майже лежав на курці. У другого був С14 «Грім», автоматно-гранатометний комплекс дуже серйозне штурмове знаряддя з підствольником. Третій озброївся гладкоствольною помповою рушницею системи «Чейзер-13».
Всі ці деталі Марк помітив автоматично, прикидаючи свої шанси, які виявилися невтішними. Точніше виявилися б при необхідності прийняти бій.
— Вражає, — сказав Марк. — Ще б Танець Маленьких Каченят, і було просто чудово.
Стоячий в центрі найманець прийнявся щось говорити прямо крізь протигаз, енергійно жестикулюючи. Назовні виривалося
лише глухе «Бу-бу-бу». Спокій Сенатора, який з цікавістю дивився на прибульців разюче контрастував з повною розгубленістю Горіха.
— Я повинен щось з цього зрозуміти? — запитав Марк, тримаючись за лямки рюкзака.
Найманець продовжив з великою старанністю, махаючи головою, трясучи зброєю, стукаючи себе кулаками в груди і навіть
один раз перехрестившись. Потім він підстрибнув, розкинув руки в сторони і поклонився.
У Горіха відвиснула щелепа.
Найманець випрямився, стягнув з себе протигаз і з'явившийся перед сталкерами Борланд розреготався.
— Я говорю, Танець з Шаблями нам підійшов би більше, — сказав він, утираючись рукавичкою.
Горіх чортихнувся. Марк кивнув Борланду і оглянув його супутників. «Найманці» теж зняли протигази, і перед сталкерами
з'явилося двоє несхожих один на одного чоловіків. Перший, зі снайперською гвинтівкою, виглядав як голлівудський актор що спеціалізується на ролях суперагентів під прикриттям плейбоя. Вік його приблизно був таким, в якому з футболу перемикаються
на теніс. Аристократичний і трохи пронизливий погляд тонкі губи і окреслене гладке підборіддя довершували образ інтелектуального любителя тонкої роботи.
Інший був його повною протилежністю. Коротко стрижений здоров'як з пухкими щоками і важким диханням, він символізував
собою грубу пробивну силу. Доцього ж він був єдиним, хто чогось прикрасив собі обличчя вугіллям додавши ряд паралельних темних бойових смуг, і залишалося тільки дивуватися, що в його могутніх лапах немає шестиствольного
кулемета. Проте, в його очах світилася майже дитяча простодушність. За спиною у нього висіла якась додаткова зброя. Судячи з перетягуючих грудну клітку ременів, ще щонайменше два стволи.
— Будемо знайомі — сказав Борланд. — Хлопець з гвинтівкою — Технар. Жартувати з ним не треба взагалі.
Технар прикрив очі і поволі кивнув.
— Горилу з шотганом звуть Патрон, — вказав Борланд на другого. — З ним жартувати можна. Але, після того, як ви це зробите,
він швидко знайде спосіб переконати вас, що краще б ви жартували з Технарем.
— Гаразд, Борланд, — сказав Патрон, посміхаючись, відчого його щоки стали ще товще. — не лякай своїх друзів.
— Тепер ми всі станемо друзями, — сказав Борланд і подивився на Сенатора. — А це що за фрукт?
— Це Сенатор, він виявив бажання йти з нами, — сказав Марк, кусаючи губи в неприємному очікуванні.
— З нами? — перепитав Борланд. Він моргнув, смикнув головою, немов відгонячи муху, і потер долонею лоб. — Та без питань!
Хай йде.
Марк в подиві подивився на нього.
— Дійсно? — запитав він. — Ти його приймаєш?
— Звичайно, — сказав Борланд. — Які проблеми, чи не так?
Марк перевів погляд на Сенатора, і той ствердно підняв брови.
— Ну добре, — сказав Марк. — Значить, ми підемо вшістьох.
— Поясни хлопцям план, так би мовити, з перших вуст, — вимовив Борланд.
— Так. Значить, справа ось в чому, — Марк провів язиком по зубах і зітхнув, збираючись з думками. — Нам потрібно відвідати
всі місця Зони на південь від Заслону і зібрати потрібну інформацію в наукових лабораторіях, точне місцезнаходження яких я вказуватиму після прибуття. Потім ми йдемо до Заслону і знімаємо його способом, який стане
відомий після відвідин всіх потрібних місць. На цьому мета закінчується.
— Ви зрозуміли, хлопці? — Борланд перевів погляд на товаришів.
— Я все зрозумів, — сказав Патрон. Технар лише в черговий раз кивнув.
— Відмінно, — сказав Борланд і знову звернувся до Марка. — Тепер скажи, що ти можеш їм запропонувати.
— Що саме? — запитав Марк. — Я ж не знаю, що ти їм сказав.
— Ні, важливо інше. Що можеш запропонувати їм ти? — запитав Борланд.
Марк подивився на Технаря і Патрона у пошуках хоч якихось натяків, але зустрів тільки уважні обличчя. Він знизав плечима
і відповів:
— Дорогі артефакти. Шанс дізнатися, що там, за Заслоном. Більше нічого запропонувати не можу.
— Відмінно, — задоволено сказав Патрон. — Артефакти. Це добре.
І він сплюнув собі під ноги.
— Значить, йдемо? — запитав Марк.
Технар підняв вгору два пальці.
— У мене питання, — вперше подав він голос. — Куди конкретно ми підемо? Перерахуй місця, будь ласка.
— Агропром, Темна Долина, Янтар і Червоний Ліс. — відповів Марк.
Технар відвернувся, і Марк так і не зрозумів, чи задовольнила його відповідь.
— Так, з цим покінчили, — сказав Борланд. — Бачу, екіпіровка у вас непогана. Зброю я зараз дам, як і обіцяв. Патрон!
Патрон витягнув із-за спини один із стволів і передав Борланду.
— Марк, це твоє, — Борланд протягнув Марку зброю. — Німецька штурмовушка ГП-37, для тебе саме те. Не важко?
— Ні, — сказав Марк, оглядаючи зброю. Таке він бачив вперше, але витончена гвинтівка йому відразу сподобалася. — Чим
стріляти буду?
— Хто у нас в групі Патрон? Ось у нього патрони і візьмеш. Горіх, у тебе що? Все та ж чортівня, якою ти мені вчора в
спину тикав? Малюк, вона ні на що більше і не годиться. Вона збивається і гріється як паровоз. Дай сюди.
Стоявший весь час мовчки Горіх, віддав Борланду автомат, який той безцеремонно викинув в кущі.
— Я не розбираюся в зброї, як всі ви, — сказав він, потупившись. — Мені тільки «калаш» і знайомий.
— Ну так буде тобі «калаш». Патрон, порадуй хлоп'я пиріжком.
Патрон оцінююче поглянув на Горіха, задоволено крякнув і витягнув із-за спини другий ствол що виявився останньою моделлю
Акм 74/2.
— Тримай, — подав він автомат обрадуваному Горіху. — Цей набагато краще, ти вже мені повір.
Горіх притиснув автомат до себе, як кращого друга.
— І хто у нас залишається? — запитав Борланд, дивлячись на Сенатора. — Для тебе зброї немає. Не припасли, ти вже пробач.
— Все гаразд, — заспокоїв його Сенатор. — Я не користуюся вогнепальними видами.
— Пацифіст, чи що? — недовірливо подивився Борланд. — Ну, справа твоя. Підеш в середині. У кого які питання?
Сталкери мовчки дивилися на Борланда, і він махнув рукою.
— Висуваємося, — сказав він.
Шестеро несхожих один на одного людей ланцюжком почали рух у бік Агропрома. Борланд йшов ведучим, за ним топав Патрон,
стискаючи широкими долонями «чейзер». За його спиною майже не було видно Горіха уважно оглядаючого пагорби в приціл нового автомата.
Марк йшов за Горіхом, оцінюючи зібрану групу. Нічна напруга пройшла. Вчорашній емоційний спалах розрядив її, і сталкер
знову був поглинений власним завданням, не відчуваючи анінайменших ознак знітення. Із задоволенням Марк прийшов до висновку, що поки все йде просто чудово. Група зібрано і процес нарешті пішов. Все йде
відмінно. Скоро він отримає відповіді на всі питання.
Ішовший вслід за Марком Сенатор ступав нечутно, іноді проводячи пальцями по кінчиках стеблинок високої трави. В застебнутому
плащі, в накинутому капюшоні, без зброї і спорядження, він виглядав новим різновидом місцевих жителів Зони або черговою інкарнацією зламу — людиноподібної істоти, у якої одна з передніх кінцівок була жахливо деформована і служила
як ударний молот для того, щоб крушити ходячу здобич. Відчувати Сенатора за спиною було одночасно і добре, і погано, але Марк знав, що він є останнім штрихом до того, на що звичайно
уваги не звертають. Сенатор таємничим чином створював атмосферу, енергетичну оболонку в якій можна було мислити в потрібному напрямі. Тим більше що останнім йшов Технар, байдуже дивлячись на решту членів команди,
і відчувати спиною його погляд було не з кращих, хоча Марк і не міг сказати безумовно, чим Технар йому не подобається.
До входу на територію НДІ «Агропром» дісталися без пригод. Борланда це насторожило. В західному районі Звалища непрошених
гостей вистачало, оскільки місцевість була усіяна не технікою і не купами металевого лому а залишками будматеріалів — довкруги були уламки бетонних блоків, похабцем скинутих з ватажівок ще при першому вибусі, прогнилі
дошки, шматки цегли і каменя, щебінь, вугілля і пісок. Пісок давно рознесло вітром по всьому Звалищу а вугілля розтягнули за перший же рік, встигнувши навіть пару тижнів за нього повоювати. Радіоактивний фон не перевищував
допустимої за мірками Зони норми, так що будівельний непотріб біля дороги на Агропром був відмінним місцем для укриття і
раптової засідки. Навколишня місцевість прострілювалася аж до пагорба, за яким починалася територія що належить Бару, тобто практично до центру
стоптаного квадрата Зони. Отже мало хто міг пройти до Агропрома з боку Кордону не ризикуючи напоротися на засідку мародерів, хоча часто там можна було побачити і мирних сталкерів, перекурюючих під час
переходів. Борланд завжди дивувався, чому ця місцевість ще не була окупована жодним кланом. Якби він створював власний, обов'язково б розташувався в цьому місці.
Біля бетонних блоків не було ніякого руху. Вся група за наказом Борланда виконала перед цим сто метрів повзучи і залягла
в укритті. Перед ними розкидалися західні околиці Звалища. Правіше красувався величезний залізничний ангар в якому можна було зустріти повний набір неприємностей, від маленьких до великих. З ангара у бік Агропрома були прокладені
рейки, що зникали в глибинах напханого аномаліями тунеля, через який Борланд не пішов би ні за які пряники. Тут і там на рейках стояли пофарбовані червоно-коричневою фарбою вантажні вагони, їх мародери прошерстили в перші ж місяці свого
прибуття в Зону. Борланд, який не застав ті часи, почув про це від одного з провідників коли язик тих ще можна було розв'язати пляшкою горілки.
Прямо перед ними булькало радіоактивне озеро, в єстві, дрібна і широка калюжа, в середині якої підносився почорнілий,
грубо сколочений дерев'яний хрест. В його центрі був прибитий протигаз. Подібні могильники можна було зустріти по всій Зоні, це був найшанобливіший спосіб поховання віддавшого за тебе життя, друга або
лідера клану. В даному випадку означало, що тіло просто розчинилося в озері оскільки ховати за всіма правилами в Зоні дуже незручно. Але знаходилися сталкери, для яких подібний ритуал був останньою
можливістю не здичавіти і зберегти в собі щось людське. Іноді біля хреста був закопаний ящик зі всім спорядженням що залишилося у загиблого. У разі потреби сталкер, знаючий про схрон, міг скористатися ним для поповнення власних запасів
— так покійний товариш допомагав тим, що залишилися в живих і після своєї загибелі. Шерстити схрони без нагальної необхідності вважалося крайньою гранню мародерства — за подібне святотатство клани могли оголосити
війну зухвалому беззаконню.
У Борланда у зв'язку з озером Звалища були власні спогади про те, як він в спробі втекти від клану «Воля», у яких за
замовленням торговця вкрав відмінний захисний костюм СЄВА, повністю розстріляв всі патрони і єдиним місцем де можна було збити гонитву із сліду, стало саме озеро. Оскільки СЄВА була повністю герметичною і включала систему дихання
із закритим циклом, Борланд занурився в озеро з головою і завмер на дні. Не маючи нагоди хоч якось дізнатися про наміри і положення «Волі», Борланд просто вичікував, вичікував довго, поки
прилегла до костюма тканина не почала розм'якшуватися і тріщати. Він вже знав що зовнішні шари костюма википіли і окислились дочиста. Випірнувши і вийшовши з озера, Борланд якийсь час не міг зрозуміти,
чи дійсно він на поверхні — зовнішнє скло шолома розплавилося і обліпило внутрішнє непрозорим шаром кварцу понизивши видимість до нуля. Лише помахавши руками, він не знайшов опору навколишнього середовища і зрозумів, що вже знаходиться
на повітрі. Зробивши навмання кроків сорок, щоб достовірно виявитися на землі, навіть ризикуючи вступити в аномалію Борланд намацав бетонний блок і з силою розбив шолом об гострий кут. З четвертого разу вдалося зняти частину переднього уламка,
після чого можна було хоч трохи бачити. «Волівці» пішли, вони так і не знайшли його. На горизонті не було ні душі. Борланд трохи покачався в бруді, щоб частково розбавити ним пріючі краплі болотяної шиплячої рідини, і протягом години
йому вдалося здерти з себе костюм по шматках. Завдання було провалено, але він залишився живий.
Ліворуч від озера тягнулася асфальтова дорога на Агропром. Над її серединою висіла легендарна Пташина Карусель. Легендарна тому
що була постійною і не мінялася після викидів. Іноді в неї забрідали кабани чиї висчачі туші, піднімало в повітря, закручувавши в спіраль із страшною силою і розривало на найдрібніші клаптики.
Часом туди засмоктувало каркаючих ворон, що кружляються над аномалією у пошуках готової здобичі у вигляді нашаткованої
чорнобильської свинини.
Борланд чекав довго, припавши до прицілу штурмової зброї. Отримана два місяці тому у «долгівців», вона було неефективна
на такій дистанції, зате можна було у разі чого зробити залп з підствольника. Основним бойовим вектором зараз був Технар, проводячий оцінку місцевості через оптику снайперської гвинтівки. Марк теж оглядав
видимі точки через перехрестя прицілу власної ГП-37, відкривши нове для себе явище, що стріляти на відстані набагато легше, коли не дивишся ворогу в очі і він тебе не бачить. Виявися зараз перед ним голова
супротивника, про якого знаєш достовірно, що він уб'є тебе без причини, Марк вистрілив би не замислюючись. Усвідомлення цього породило в ньому дивне відчуття, яке у іншої людини могло дуже скоро перерости в азарт. Марк навіть піймав
себе на думці, що всі проблеми в експедиції можна буде вирішити от так — з безпечного місця, з могутньої зброї будучи одягненим в захисний костюм, в оточенні напарників. Без зближення з ворогом. Покидати зручну позицію не хотілося.
Лежавший поряд Горіх поволі описував дулом автомата дугу градусів в двадцять, хоча пуття від «калаша» в такій ситуації
було мало. Марк подумав: що, якщо Горіх саме зараз випробовує той самий стан в якому людина в прицілі здається не більше ніж мішенню в тирі, за яку випаде подарунковий пакетик чіпсів, і де вартість
пострілу не перевищує ціни трьох сигарет?
Сенатор же дивився взагалі в іншу сторону, на ангар, і Марк знову задумався, чому Борланд прийняв його в групу — невідомого
сталкера, беззбройного і, що саме головне, без жодного захисту. Як би Сенатор не відчував Зону в цілому і аномалії зокрема, це не врятує його від радіації. Марк розумів, що відповіді
прийдуть зразу ж, коли питання встане найбільш гостро, і гадав, чи не принесуть нові факти нові проблеми.
Чего можна чекати від сталкерів, що уявили себе шаманами? І наскільки це різниться з вчинками, на які здатні ті, хто дійсно
цими шаманами є? Не брати до уваги наявність у Сенатора власних інтересів Марк не міг.
Патрон ні про що не замислювався, оскільки лежав на спині, дивлячись в ту сторону, з якої вони прийшли. Заряджений «чейзер»
був напоготові пригостити дробом випадкового кабана, що вискочив з кущів.
Нарешті Технар підняв вгору великий палець і Борланд коротко скомандував вголос рухатися далі.
Сталкери минули бетонне укриття, пройшовши по білому вапну і щебеню. Обережно обійшовши Карусель, вони вийшли до металевих
розкритих воріт, які блищали, немов були встановлені вчора. Марк лише на секунду затримав на них погляд і рушив далі. Група пройшла мимо іржавого «Запорожця», від якого залишився лише
каркас з рваними сидіннями усередині салону, і лічильник Гейгера у Борланда сповістив коротким звуком про те що розглядати залишки того що колись вважалося модним транспортним засобом не варто. На щастя, Борланд не належав до оригіналів,
що ставлять на свої детектори реалтони, відчого техніка біля аномалій починала весело переливатися мобільними мелодіями.
Асфальтова дорога незабаром розгалужувалася. Права частина йшла майже паралельно виринаючим з тунеля залізничним коліям,
які закінчувались на території господарської частини НДІ. Борланд повів групу по лівій дорозі що йшла до адміністративної будівлі. Пройшовши мимо старого автобуса, сталкери вишли до білого плиткового паркану. Це була
кутова частина наукової території, упоперек дороги підносився відкритий шлагбаум, за яким виднілися радіаторні грати бензовозу
що втупився на сталкерів вимерлими фарами. На невисокому стовпі біля шлагбауму були встановлені з десяток прожекторів в два
горизонтальні ряди, розбиті і з дротами, що стирчали.
Ступивши на територію інституту, Борланд обережно озирнувся, потім жестом показав слідувати за собою. Зліва знаходився контрольно-пропускний
пункт, нині залишений без яких-небудь меблів. Праворуч був паркан з білої цегли, кут якої обсипався роблячи видимою стоячу за ним дерев'яну вежу. Борланд пішов уздовж паркану.
— Чому тут так тихо? — запитав Марк. — Це нормально?
— В Зоні своє розуміння нормальності, — відповів Борланд і у цей момент мимо його вуха просвистіла куля, і вдарила в
забитий наглухо сміттєвий контейнер.
Звук пострілу прийшов миттю пізніше. Сталкери миттю зламали стрій: Борланд впав на землю, потягнувши Марка за собою, і вони
разом сховалися за контейнером. Патрон повалився на асфальт, по дорозі заграбаставши рукою Горіха і кинувши його на узбіччя.
Сенатор вже обережно опустився біля протилежної стіни, а Технар зайняв позицію на тому ж місці, на якому стояв.
Помітивши, куди потрапила куля, Борланд швидко вирахував місцезнаходження стрільця. Вогонь вівся з боку будівлі інституту,
яка стояла правіше від їхньої останньої траєкторії. Із-за сміттєвого контейнера він міг бачити товаришів через перехрестя дороги
але стрілець знаходився за його спиною.
Технар почав тихо відступати назад. Щоб отримати можливість без страху засікти розташування супротивника, йому потрібно
було пройти до самого шлагбауму і рухатися уздовж іншої стіни, де, можливо, зустріти ворогів на близькій дистанції і Борланд це знав. Проте, іншого виходу не було. Він зробив декілька знаків, і Технар з Патроном почали відходити назад
до входу на територію. Не встигли вони пройти і половину дороги, як пролунав новий постріл, вже з боку КПП.
— Мать твою, — проскреготав Борланд, перекручувавши затвор «Грому».
Технар і Патрон впали і сховалися в кущах, наскільки це було можливо. Судячи з того, як сіпнувся Патрон перед падінням,
було ясно, що куля пропорола самий край його захисного костюма. Борланд відштовхнув Марка за останній безпечний ріг контейнера і зробив декілька пострілів у бік шлагбауму. Вся його команда
була в зоні обстрілу другого снайпера, тому його було слід примусити відступити за всяку ціну. Під прикриттям вогню Борланда Технар і Патрон дісталися до тісної ніші в стіні і залишилися там. Мовчазний Сенатор, і
закривший голову руками Горіх як і раніше були наступними по рахунку чудовими мішенями, і було потрібно терміново щось
робити.
Якщо зараз з третьої сторони з'явиться новий снайпер, експедиції наступить швидкий кінець. Крім того, звуки пострілів в
сукупності із способами ведення вогню наводили на дуже неприємні роздуми, однозначно вказуючи на те, ким були супротивники.
Стріляли з автомата Калашнікова, явно оснащеного снайперським прицілом. В Зоні був тільки один сорт бійців, які користувались
подібними штуками. Борланд був морально готовий протистояти будь-якому клану, але тільки не цій загрозі.
Залишалось одне. Борланд розраховував, що Технар вірно зрозуміє його дії. Другого снайпера потрібно було знешкоджувати
хоча б на секунду, щоб дати Технарю шанс перехопити лінію вогню і узяти під контроль простір.
Марк подумав про те ж. Не чекаючи наказу, він почав стріляти у бік другого снайпера. Борландове ліве вухо миттю заклало, він
насилу подолав бажання примружитися. Технар висунувся з укриття, сів на одне коліно і підніс гвинтівку до очей. Марк припинив вогонь. Крізь приціл він побачив, як з вікна КПП висунулася рука із зброєю. Короткою чергою Марк прострілив
руку ворога і почувся дикий крик. Снайпер, очевидно, знаходився не під вікном, а праворуч від нього. Зігнувшись в агонії і притискуючи до себе прострілену руку, він на мить показався у віконному отворі і залпом з СВУ Технар
убив його.
У Марка на секунду потемніло в очах, але він швидко опам'ятався.
— Один готовий! — крикнув він і Борланд гмикнув.
Технар і Патрон знову почали рух до шлагбауму. Марку залишалося тільки їх прикривати. Варто було їм завернути за ріг,
як пролунав постріл з «чейзера Патрона» і почувся чийсь відчайдушний крик.
Борланд втягнув в себе повітря, і у цей момент Горіх різко схопився з асфальту. Підкравшися до кута стіни біля перехрестя,
він висунув автомат і почав стріляти усліпу по точці першого снайпера одночасно міняючи положення ствола по вертикалі і поступово висовуючи голову. Борланд не встиг здивуватися такому простому
і ефективному рішенню, як вчинив так само. По двох мішенях снайпер не потрапить при всьому бажанні — зрозуміло якщо він був один. Ризик був вартий того, оскільки рівень професіоналізму стрільців залишав бажати кращого.
Суперник встиг відскочити назад, але рух ствола все ж таки видав його — він знаходився на даху будівлі. Звук рушниці
Патрона відволік його, як, очевидно, Горіх і розраховував. Патрони у «калаша» закінчилися швидко, і Горіх прийнявся міняти
обойму. На даху як і раніше виднілася частина ствола, і Борланд, уважно прицілившися, пострілом примусив зброю підстрибнути, сподіваючись,
що вона стукне снайпера по лобі. Безглуздо, звичайно, але принцип грабель ефективний стільки скільки існує сільське господарство.
Борланд кинувся до будівлі, швидко подивившися по сторонах. Нікого не було. Він побіг вгору по сходинках, не зустрівши
жодної живої душі. Слід було перехопити стрільця до того, як він змінить позицію. Перевівши «Грім» в режим одиночної стрільби
він дістався до останнього сходового прольоту, ведучого на дах, і обережно виглянув.
«І яких дітей тільки в Зону не заносить», — подумав Борланд. Снайпер тупо сидів прямо перед ним, спиною до нього, навіть
не подумавши про такий поворот подій.
— Хаджа-Баджа! — гаркнув Борланд.
Снайпер вихопив пістолет, схопився і обернувся. Борланд від пояса вистрілив з «Грому», потрапивши в захищені бронежилетом
груди. Супротивник охнув і зробив пару кроків назад, до краю. Знизу, з боку контейнера, його підкосила куля Марка і він впустив пістолет. Борланд двома новими пострілами довершив потрібний імпульс, і снайпер з криком полетів з даху на
асфальт.
Борланд акуратно наблизився до краю. Подивився вниз. Марк з Горіхом стояли внизу з автоматами напоготів. Борланд зробила
торжествуючий жест і спустився до них по сходах.
Внизу його чекали Патрон і Технар.
— Все чисто? — запитав він.
— Чисто, — відповів Патрон. Його комбінезон був злегка порваний з правого боку, але сам він не постраждав.
— Дякую всім, всі молодці, — сказав Борланд, перезаряджаючи зброю. — Що там у вас відбулося?
— Один ховався за бензовозом, я приклав його відпочити, — відповів Патрон, показавши «Чейзер».
Борланд кивнув і перевів погляд на Марка.
— Відмінно спрацьовано, — сказав він. — Горіх, до тебе це теж відноситься.
Всупереч очікуванням Борланда, Горіх не розцвів як травнева троянда, а стримано кивнув. Дорослішає хлопець.
— А ти, друже, не те щоб сильно допоміг, — сказав Борланд виникшому поряд Сенатору. — Проте вже добре, що копита не відкинув.
І взагалі, що ти тут робиш без зброї?
Здавалось, він тільки зараз зрозумів, що це питання потрібно було задати раніше. Марк приготувався почути, що скаже Сенатор,
але ніякої відповіді не послідувало. Натомість Борланд, немов забув, про що питав, обернувся до Технаря.
— Що знайшли? — запитав він.
Технар мовчки протягнув два посвідчення, на які Горіх подивився з широкими очима.
— Сержант Льовчук, — сказав Борланд і подивився друге. — Рядовий Міхедов. Дуже цікаво.
Марк з Горіхом переглянулися. Горіх почав:
— Так це були...
— Військові, — закінчив Борланд, постукуючи посвідченнями по долоні. — Ми з вами, друзі мої, в якості першого супротивника
зустріли військових. Форма мені дещо сказала, як і ці «калаши» зі встановленою оптикою.
Настало мовчання.
— І що тепер? — запитав Марк.
— Нічого, — відповів Борланд. — Вони напали першими.
— І кого влаштує це пояснення?
— А нічого нікому пояснювати не доведеться, — сказав Борланд і подивився на мертвого снайпера, чиє тіло застигнуло в безглуздій
позі. — Вони не зачищали місцевість, діяли непрофесійно і не по статуту. Двічі вистрілили зненацька і нікого не зуміли вбити. Це не просто військові.
— Дезертири, — підвів підсумок Технар.
— Точно. Дезертири. А значить, люди позазаконом, — сказав Борланд.
— Яким законом? — тихо запитав Марк.
— Будь-яким законом. Будь-я-ким. Вони злочинці за законами держави і, утікши в Зону, себе добровільно засудили. Назад із
Зони можна вийти тільки через сталкерскі канали, а у дезертирів їх немає. Їм всі вороги — сталкери, військові, торговці.
— Але чому вони втекли? — запитав Марк, не відводячи погляду від тіла дезертира. — Може, вони просто хотіли вижити.
Сховатися тут.
— Я не буду переконувати тебе, друже, — м'яко вимовив Борланд. — Навпаки, при всіх членах команди визнаю, що ти маєш
рацію. І що далі?
Марк не знайшов відповіді.
— Вони влаштували засідку, — продовжував Борланд. — Вони стріляли в нас. Ми були вимушені відкрити у відповідь вогонь.
Ти можеш запропонувати інший варіант?
— Але могло ж бути так, що вони просто хотіли налякати нас, — говорив Марк. — Ти сам же говориш, що вони стріляли першими,
але нікого не убили. Можливо...
Він не договорив. Борланд зробив крок до нього і опустив руку йому на плече.
— Запам'ятай своє питання, Марк, — сказав він. — Задай його собі, коли проведеш декілька днів в бойових умовах Зони.
Вони стояли, оточені рештою команди. Нарешті Марк закрив очі, а коли відкрив, в них читався колишній спокій.
— Все? — запитав Борланд. — Підемо далі?
— Підемо, — відповів Марк.
Борланд кивнув, ще раз подивився на обличчя сталкерів і прочитав в них готовність.
— Ми зовсім близько, — сказав він. — Майже біля мети.
Він попрямував назад до сміттєвого контейнера, повернув за нього і зупинився у відкритого люка. Марк навіть не усвідомив
відразу, що під час перестрілки ховався в метрі від діри в асфальті. Нічим не прикритий вхід в підземелля Агропрома манив і застерігав його одночасно. Момент істини наближався. Скоро стане
ясно, наскільки план виправдав себе.
Дочекавшись, поки сталкери підійдуть ближче, Борланд вказав дулом автомата вниз.
— Ласкаво просимо в X-17, – сказав він.