Я міг би здогадатися, що візит відбудеться вночі. Міг би, але не здогадався. Прийди мені це в голову, я змінив би розпорядок сну і неспання і чатував би з недремним оком. Хоча я і був порядком впевнений в дієвості своєї пастки, в істинно критичних справах важлива кожна дрібне перевага.
Я міцно спав, і скрегіт каменю по каменю долинув немов би здалеку. Коли звуки продовжилися, я заворушився, але повільно, і минуло кілька секунд перш, ніж потрібні контакти у мене в мозку замкнулись, і я зміркував, що відбувається. Потім, все ще толком не прокинувшись, я різко піднявся в сидяче положення а потім встав, пригнувшись, біля найближчої від входу в печеру стіни, протираючи очі і змахуючи волосся з лоба, чи то шукаючи втрачений сон, чи проганяючи залишки сну.
Перші почуті мною звуки напевно означали витягнення клинів, спричинивши за собою деяке розгойдування і зсув валуна. Триваючі далі звуки були приглушеними, без відлуння — а отже, зовнішніми.
Тому я ризикнув швидко заглянути в печеру. Не побачивши ні відкритого входу, ні зірок над ним. Ворушіння нагорі тривало. Звуки від розгойдування змінилися тепер постійним скрипом і скреготом. Крізь напівпрозору стелю печери сяяла куля світла, оповита розсіяним німбом. Ліхтар, здогадався я. Занадто рівно світить, щоб бути факелом. Та й непрактично — факел за даних обставин.
З'явився півмісяць неба з парою зірок на нижньому розі. Він розширився і я почув важке дихання і кряхтіння, як мені здалося, двох чоловік.
У мене просто руки засвербіли, коли я відчув порцію адреналіну в крові. Я не розраховував, що Люк призведе ще кого-небудь з собою. Мій нескладний, захищений від дурня план міг виявитися беззахисним проти цього, і, значить, цим дурнем буду я.
Валун тепер зарухався швидше, і часу не залишалося навіть на прокляття, так як мій мозок посилено запрацював, зосередившись на розробці плану необхідних дій.
Я викликав образ Логруса, і він отримав форму у мене перед очима. Я піднявся на ноги, все ще притискаючись до стіни, і почав рухати руками в відповідності до трохи безсистемних двох відгалужень цього фантома. До того часу, як я домігся задовільної стиковки, шум нагорі припинився.
Отвір тепер був вільним. Через кілька секунд ліхтар підвели і піднесли до нього.
Я ступив у центр печери і витягнув руки. Коли в полі зору наді мною з'явилися темні постаті невисокого зросту, мій початковий план був повністю скасований. Обидва тримали в правих руках оголені кинджали. І ні той ні інший не був схожий на Люка.
Я потягнувся вперед логрусовими відростками і взяв обох за горло. І здавлював до тих пір, поки вони не звалилися. Я потримав їх ще трохи, потім відпустив.
Коли вони впали, зникнувши з поля зору, я зачепився за край отвору світлими від напруги силовими лініями і підтягнувся по них наверх. Діставшись до лазу я зупинився, щоб підібрати згорнутого петлею над самим входом фракіра. Ось це-то і було моєю пасткою. Люку або комусь іншому довелося б при спуску сюди ступнути в петлю, готову миттєво затягнутися навколо нього.
Однак, тепер…
По схилу праворуч від мене простягнулася вогненна доріжка. Це впав ліхтар, розбився, і пролилося пальне, яке перетворилося на палаючий струмочок. По обидві сторони від нього лежали придушені мною типи. Валун, який затуляв лаз, покоївся зліва і трохи позаду від мене. Я залишався, де був — голова і плечі над отвором, опертий на лікті, з танцюючим перед очима Логрусом, теплим лоскотання його силових ліній, які все ще залишалися продовженням моїх рук, і факіром, переповзаючим з лівого плеча на передпліччя.
Операція вдалася надто легко. Я не міг собі уявити, щоб Люк довірив якійсь парі лакеїв допитати, вбити або відвезти мене — якою б не була їхня задача. Ось тому-то я і не виліз повністю, а просканував нічний простір з порівняно безпечного спостережного пункту.
І зрозумів, що вчинив обачно. Бо біля печери в цю ніч крім мене і двох небіжчиків був ще хтось. Незважаючи на згасаюче світіння вогненної доріжки, навкруги було досить темно, і звичайний зір відмовлявся служити. Але, коли я викликаю Логрус, то психічний механізм, який являв мені його образ, дозволяв також бачити й інші оточуючі предмети чи нефізичні явища.
Саме завдяки цьому я помітив тінь під деревом зліва від мене, серед інших тіней її навряд чи можна було б помітити. І при ньому був присутній дивний візерунок, що нагадував Лабіринт Амбера; він обертався, немов повільне млинове колесо, простягаючи щупальця пронизаного димом жовтого світла. Вони тягнулися до мене крізь ніч, а я зачаровано стежив, вже знаючи наперед, що зроблю, коли настане потрібний момент.
Читать дальше