Морган Райс - Завдання Героїв

“Не хвилюйся, ти впораєшся з цим”, – сказав О’Коннор, котрий сидів поруч.

Долоні Тора саднили від спроб; він щосили відтягнув тятиву і тепер, нарешті, вона, на його подив, натягнулась ідеально. Струна акуратно увійшла в жолобок. Тор потягнув щосили, спітнівши. Тепер він був задоволений своїм луком – він був таким, яким мав бути.

Вже темнішало. Тор витер чоло тильною стороною долоні і задався питанням, скільки ще це триватиме. Він міркував над тим, що означає бути воїном. Його уява малювала інші картини. Тор уявляв собі лише тренування – він вважав, що так і буде весь час.

“Це не те, на що я підписувався”, – сказав О’Коннор, немов прочитавши його думки.

Тор обернувся і, побачивши незмінну посмішку свого друга, заспокоївся.

“Я родом з Північної Провінції”, – продовжував він. – “Я теж все своє життя мріяв про те, щоб вступити до Легіону. Думаю, я уявляв собі постійні спаринги і бої, а не цю марудну працю. Але стане краще. Це все тому, що ми новобранці. Це форма посвяти. Здається, тут існує певна ієрархія. Крім того, ми наймолодші. Я не бачу, щоб хоча б один дев’ятнадцятирічний робив цю роботу. Це не може тривати вічно. До того ж, це дуже корисний навик”.

Засурмили в ріг. Тор озирнувся і побачив, що інші члени Легіону збираються біля величезної кам’яної стіни посеред поля. Навколо неї через кожні десять футів звисали канати. Стіна, мабуть, досягала тридцяти футів у висоту, а біля її основи були складені купи сіна.

“Чого ви чекаєте?” – закричав Колк. – “Ворушіться!”

З криками з’явилися члени Срібла, і, перш ніж Тор встиг отямитися, він та інші новобранці позіскакували з лавок і побігли до стіни через все поле.

Незабаром всі вони вже зібралися там, стоячи перед мотузками. Всі були збуджені від того, що Легіон в повному складі стояв разом з ними. Тор був у захваті від того, що, нарешті, долучився до інших. Він побачив Ріса, який стояв з іншим своїм другом. До них приєднався О’Коннор.

“У бою ви виявите, що більшість міст укріплені”, – прогримів Колк, дивлячись на обличчя хлопців. Завдання солдата – взяти їх. У звичайній облозі використовують канат та абордажні кішки – переважно такі, які ми перекинули через цю стіну. Сходження на стіну – одна з найбільш небезпечних речей, з якими ви зустрінетесь в бою. Рідко коли ви будете більш незахищеними, більш уразливими. Ворог стане лити на вас розплавлений свинець. Вони будуть стріляти у вас з луків. Кидати каміння. Не лізьте на стіну поки не настане ідеальний момент. А як тільки візьметесь за діло, думайте про своє життя – або ж наразитесь на смерть”.

Колк зробив глибокий вдих, після чого скомандував: “ПРИСТУПИЛИ!”

Всі хлопці навколо нього приступили, кожен з них взявся за мотузку. Тор підбіг до вільного канату і вже збирався взятися за нього, коли юнак старше випередив Тора, відштовхнувши його вбік. Тор протиснувся і схопив найближчу до себе – товсту вузлувату мотузку. Його серце шалено калатало, коли він почав дертися по стіні.

День був туманним, і Тор послизнувся на камені. Тим не менше, він ліз швидко. Він помітив, що був швидше за багатьох інших і став одним з перших. Вперше за сьогодні він відчував себе добре, гордість переповнювала його.

Зненацька щось тверде вдарило його по плечу. Він подивився вгору і побачив членів Срібла, що кидали вниз невеликі камені, палиці та інший мотлох. Хлопець на канаті поруч витягнув одну руку, щоб прикрити своє обличчя, але, втративши хватку, впав на землю. Він пролетів добрих двадцять футів і приземлився на купу соломи.

Тор теж втратив хватку, але йому якимось чином вдалося зачепитись. Кинутий зверху кийок сильно вдарив його по спині, але він продовжував підніматися. Він швидко долав відстань і вже почав думати, що може стати першим, хто дістанеться до вершини, але несподівано юнак відчув сильний удар під ребра. Він не міг зрозуміти, хто його вдарив, поки не озирнувся і не побачив хлопця поруч з ним, який розгойдувався зі сторони в сторону. Не встиг Тор відреагувати, як хлопець знову вдарив його.

Тор втратив хватку, і цього разу він впав вниз. Він приземлився на сіно – вражений, але неушкоджений.

Тор проповз рачки, намагаючись перевести подих, після чого озирнувся по сторонах. Навколо нього хлопці падали з канатів мов мухи, приземляючись у сіно. Вони скидали один одного – або ж, якщо комусь вдавалося пролізти високо – їх скидали члени Срібла. А тим, кому вдавалось пролізти ще вище, обрізали канати, і вони падали разом з ними. Ніхто не досяг вершини.