Морган Райс - Завдання Героїв

Гарет не хотів, щоб випадкові перехожі стали свідками цього. Тому він схопив чоловіка за туніку і підсунув до себе, все ближче і ближче, поки вони не стало так близько, що Гарет міг відчувати гнилий запах з рота торговця. Вільною рукою він затиснув йому рот, перш ніж той зміг закричати. Гарет відчував, як гаряча кров торговця сочиться крізь його пальці.

Фірт, який підійшов ближче, злякано викрикнув.

Гарет тримав торговця добрих шістдесят секунд, поки нарешті не відчув, як той обм’як і звалився йому на руки. Він дозволив його тілу впасти на землю.

Гарет огледівся, щоб подивитись чи не помітили його. На щастя, ні одна жива душа на цьому людному ринку, не звернула свою увагу на цей темний провулок. Гарет зняв плащ і кинув його на бездиханне тіло торговця.

“Мені так шкода, так шкода, так шкода”, – Фірт був схожий на маленьку дівчинку, яка плакала і істерично трусилась, коли він підійшов до Гарета. – “Ти в порядку, ти в порядку?”

Гарет підійшов і вдарив його.

“Прикрий свого рота і зникни звідси”, – гаркнув він.

Фірт розвернувся і поспішив геть.

Гарет вже збирався йти, але потім зупинився і повернувся назад. Залишалось ще одне, що він мав зробити: він нагнувся і вийняв мішечок монет з руки вбитого, засунувши його назад за свій пояс.

Цій людині гроші більше не знадобляться.

Гарет швидко йшов по лісовій стежці. Фірт йшов поруч, насунувши каптур на очі, незважаючи на спеку. Він ледь розумів, як міг потрапити саме в ту ситуацію, якої так намагався уникнути. Він залишив сліди і труп. Хто знає, з ким ця людина могла говорити. Фірт мав бути більш обачним, маючи з ним справу. А зараз існувала зачіпка, яка могла привести до Гарета.

“Пробач мене”, – сказав Фірт, намагаючись не відставати від нього.

Гарет проігнорував його і прискорив свій крок, палаючи від гніву.

“Те, що ти зробив, було проявом дурості і слабкості”, – сказав Гарет. – “Ти ні в якому разі не повинен був дивитися в мою сторону”.

“Я не хотів. Я не знав, що робити, коли він зажадав більше грошей”.

Фірт мав рацію – ситуація була складна. Вбитий був егоїстичною, жадібною свинею, яка змінила правила гри і заслужила на смерть. Гарет не переймався його смертю. Він молився тільки про те, щоб ніхто не став свідком цього вбивства. Останнє, що йому було потрібно, так це сліди. Після вбивства його батька буде проводитися величезне розслідування, і Гарет не міг дозволити собі навіть найменшої зачіпки, яка б вела до нього.

Принаймні, зараз вони в Чорному Лісі. Незважаючи на літнє сонце, тут було темно – високі евкаліпти не пропускали жодного променя світла. Обстановка відповідала його настрою. Гарет ненавидів це місце. Він продовжив спускатися по крутій стежці, слідуючи вказівкам мерця. Він сподівався на те, що той сказав правду і не ввів їх в оману. Все могло виявитися брехнею або привести їх у пастку – до якого-небудь друга загиблого, що очікує їх, щоб відібрати у них ще більше грошей.

Гарет докорив собі. Він надто довіряв Фірту. Замість цього він сам повинен був подбати про все. Як, між іншим, робив завжди.

“Краще сподівайся на те, що ця стежка приведе нас до відьми”, – пожартував Гарет. – “І що вона матиме отруту”.

Вони продовжили спускатися вниз по стежці, поки не дійшли до розвилки, як і сказав мрець. Це було хорошим знаком, тому Гарет відчув полегшення. Вони пішли направо, піднялися на пагорб і незабаром знову звернули. Інструкції були правдиві, і перед ними насправді постали найтемніші ділянки лісу з усіх, які Гарету доводилося бачити. Дерева були неймовірно товсті і покручені.

Гарет увійшов до лісу і тут же відчув, як по спині пробіг холодок. Зло повисло у повітрі. Він насилу вірив у те, що ще був день.

Юнак відчув страх і вже подумував про те, щоб повернути назад, як стежка перед ним закінчилася – і Гарет побачив невелику галявину. Вона була освітлена єдиним променем світла, що пробився крізь дерева. У центрі галявини стояв невеликий кам’яний будинок. Хатинка відьми.

Серце Гарета прискорено забилося. Він ступив на галявину і озирнувся, щоб переконатися в тому, що ніхто не спостерігає за ним, що це не пастка.

“Як бачиш, він сказав правду”, – сказав Фірт з хвилюванням у голосі.

“Це нічого не означає”, – пробурчав Гарет. – “Залишайся ззовні і будь насторожі. Стукай, коли хтось наближатиметься, і тримай рот на замку”.

Гарет не став стукати в маленькі арочні дерев’яні двері. Замість цього він схопився за залізну ручку, штовхнув двері товщиною в два дюйми і, нахиливши голову, увійшов до хати, зачинивши за собою двері.