Морган Райс - Завдання Героїв

Він не рухався. Тор побачив, що з його голови сочиться кров, підфарбовуючи багнюку.

Тор сковтнув.

“Не надто приємне видовище, чи не так?”

Тор обернувся і побачив Фейтгольда, який стояв позаду нього.

“Будь готовий, хлопче. Це турнір, і ми якраз в центрі дійства”.

Натовп замовк, коли відкрили головну лицарську доріжку. Тор відчував напружене очікування в повітрі, навіть інші поєдинки зупинили заради цього. З одного боку з’явився Кендрик, виходячи на коні зі списом в руці.

На протилежному боці, обличчям до нього, вийшов лицар в обладунках МакКлаудів.

“Маꥳли проти МакКлаудів”, – прошепотів Фейтгольд Тору. – “Ми перебували в стані війни протягом тисячі років. І я дуже сумніваюся, що цей турнір зможе змінити ситуацію”.

Кожен лицар опустив забрало, а коли слуги затрубили в ріжок, вони з криком кинулись один на одного.

Тор був вражений тим, з якою швидкістю вони це роблять. Через мить лицарі зіткнулись з таким гуркотом, що Тору захотілось закрити вуха руками. Натовп ахнув, коли обидва лицарі повипадали із сідел.

Вони обидва скочили на ноги і скинули свої шоломи. Зброєносці підбігли до них, подаючи короткі мечі. Лицарі боролися із усіх сил. Тор був загіпнотизований тим, як Кендрик рухається і наносить удари; йому це здавалось надзвичайно гарним. Але МакКлауд теж був напрочуд хорошим воїном. Вони билися на рівних, жоден не мав явної переваги.

Нарешті, вони зійшлись у близькому протистоянні і кожен з них вибив меч з рук іншого. Вибігли їх зброєносці. Але, коли Кендрик потягнувся за своєю зброєю, зброєносець МакКлауда вибіг і вдарив лицаря у спину своєю власною зброєю. Кендрик повалився на землю, і хвиля жаху прокотилася натовпом.

МакКлауд отримав свій меч, зробив крок вперед і направив вістря на горло Кендрику, притиснувши того до землі. У Кендрика не залишалось вибору.

“Я здаюсь!” – закричав він.

Серед МакКлаудів пролунав переможний крик, але в той же час почувся крик зі сторони Маꥳлів.

“Він шахраює!” – закричали у Маꥳлів.

“Він шахраює! Він шахраює!” – повторювались у натовпі сердиті вигуки.

Натовп ставав все зліше і зліше, незабаром хор голосів став надзвичайно гучним, а люди почали розповзатись. Маꥳли і МакКлауди почали підступати одне до одного.

“Добром це не закінчиться”, – сказав Фейгольд Тору, спостерігаючи за дійством.

Через декілька миттєвостей натовп вибухнув, посипались удари, і все перетворилось на величезну бійку. Це був справжній хаос. Чоловіки, дико розмахуючи руками, хапали одне одного і валили на землю. Постала загроза справжньої війни.

Пролунав ріг, і з обох сторін вийшли охоронці, яким вдалось розділити натовп. За ним, ще голосніше, пролунав другий ріг, і зі свого трону заговорив король Маꥳл.

“Сьогодні тут не буде ніяких сутичок!” – пролунав його королівський голос. – “Не в це свято! І не в моєму дворі!”

Поступово натовп почав заспокоюватись.

“Якщо ви хочете влаштувати змагання між двома нашими великими кланами, це буде вирішуватись так – один боєць, один чемпіон, з одного боку”.

Маꥳл подивився на короля МакКлауда, який сидів на дальній стороні зі своєю свитою.

“Чи згодні?” – крикнув Маꥳл.

МакКлауд урочисто піднявся.

“Згодний!” – сказав він.

Почулися вітальні відгуки з обох сторін.

“Вибери найкращого серед своїх!” – прокричав Маꥳл.

“У мене вже є!” – відповів МакКлауд.

Зі сторони МакКлаудів з’явився грізний лицар. Тор ніколи в житті не бачив таких великих людей. Він виглядав як валун, який встановили на коні. Довга борода і похмурий погляд, який, здавалось, ніколи не сходив з обличчя воїна.

Тор відчув рух позаду себе. Вийшов Ерек на Воркфіні і виступив вперед. Тор був у захваті. Він не міг повірити, що все це відбувається поряд з ним. Хлопець був сповнений гордості за Ерека.

З тривогою, Тор зрозумів, що це і його поєдинок теж. Зрештою, він був зброєносцем і його лицар збирався вступити у бій.

“Що будемо робити?” – запитав Тор у Фейтгольда поспіхом.

“Просто стань осторонь і роби те, що я буду тобі казати”, – відповів він.

Ерек виступив на лицарську смугу, і супротивники повернулись одне до одного. Їхні коні били копитами у напруженому очікуванні. Серце Тора стукало в грудях, він міг лише чекати і спостерігати.

Затрубив ріжок, і лицарі кинулись один на одного.

Тор не міг повірити у красу і витонченість Воркфіна, його рух був схожий на стрибки риби в морі. Інший лицар був величезний, але Ерек був граціозним воїном. Він прорізав повітря, низько нахиливши голову, а його відполіровані обладунки блищали на сонці яскравіше за будь-що на цьому полі.