Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Президент США, найвпливовіша людина у світі і головний командувач найпотужніших у ньому збройних сил, намагалася проаналізувати інформацію, перш ніж відповісти.

— Генерале, що ви пропонуєте нам робити? — Її голос був твердим і позбавленим будь-яких емоцій.

— Пані президенте, ми мало що можемо зробити, окрім як відрядити наших інструкторів і більше не дати росіянам можливості взяти заручників. Україна не є членом НАТО, тому ми не можемо воювати через неї з Росією. Це означає, що українці повинні самотужки вийти з цього становища. Але у мене є кілька рекомендацій. Перша, — наголошуючи на сказаному, Мак-Вайт підняв вказівний палець лівої руки і затиснув його правою. — Ми повинні спробувати запевнити всіх, що Захід — це єдине ціле. Тобто ми маємо звернутися до наших ключових союзників у НАТО. Я пропоную вам почати з президента Франції. Зрештою, останні кілька років Франція була добре представлена на Близькому Сході та в Африці. Я думаю, ви повинні зателефонувати прем’єр-міністру Великої Британії. Щоправда, британці не були активними після Афганістану та й в провінції Гільменд вони мусили приймати допомогу від корпусу морської піхоти США.

— Ні, генерале. Британці останнім часом почали проявляти свій давній дух і традиційну активність, навіть незважаючи на те, що так пізно приєдналися до авіаударів по Сирії. Крім того, вони й досі наш найважливіший стратегічний партнер. Тож дуже важливо спершу подзвонити прем’єр-міністру. Яка ж друга ваша порада?

— Мем, мені не подобається те, що відбувається. Ця войовничість російського президента... його риторика... Ми вважаємо, що він захоче дестабілізувати ситуацію у країнах Балтії, щоб, наприклад, потім скористатися напруженням у Латвії та Естонії між місцевими жителями і етнічними росіянами, так званими негромадянами. Ми знаємо, що Росія тривалий час напружено працювала над розпалюванням такої ворожнечі, зокрема тому нещодавно там прокотилася хвиля страйків. І цілком можливо, що росіяни схочуть захопити країни Балтії, поки ми зосереджені на Україні.

— То що ж ви порадите, генерале? — наполягала президент.

— Потрібно скликати ваш Кабінет. Необхідно також запросити голову Об’єднаного комітету начальників штабів. Саме він має дати необхідні розпорядження, а не я. Також ми маємо звернутися до Пентагону, аби той підготував пропозицію щодо вжиття заходів для підвищення бойової готовності.

— Бойової готовності?.. Що ви маєте на увазі?

— Наприклад, комплектування бойових машин, які зараз розкидані по складах у країнах Балтії та у Польщі, — відповів Мак-Вайт. — Наразі вони законсервовані. У нас піде щонайменше два тижні на те, щоб привести їх у бойову готовність, зосередити в одному місці та підготувати екіпажі. Також необхідно підвищити бойову готовність 6-го флоту, 18-го повітряно-десантного корпусу, сил спеціальних операцій і Військово-повітряних сил США в Європі.

— Можна точніше? — президент перервала його: напевно, вона не знала цієї військової термінології.

— Я маю на увазі, що ці сили зараз перебувають в неповній своїй готовності. Персонал або у щорічних відпустках, або на курсах. Прилади і технічне обладнання демонтовані. Нам треба скоротити час підготовки — перевірити та активувати базову техніку за сорок вісім годин, а решту привести у повну бойову готовність за сім днів. Це означає, що на часі дати відповідний наказ. Таким чином ми отримаємо людей, устаткування і необхідні сили в потрібний час і в потрібному місці. Крім того, для росіян це стане серйозним сигналом.

— Згодна, — президент кивнула. — У тому є сенс.

— Це може стати початком чогось більшого. Росіяни, ймовірно, розіграють ядерну карту, тому ми повинні послати попереджувальний сигнал на патрульні катери «Трайдент» у Баренцевому морі. Але нам треба бути обачними і не дати Путіну жодного приводу стверджувати, що ми його спровокували.

— Хіба не занадто, генерале, — попередити «Трайденти», відкликати флот? І все це через ракетний обстріл на Сході України?

— Пані президенте, ми дуже уважно спостерігали за Путіним і його діями щодо України ще з часів російського вторгнення у 2014-му в Крим. І для нас все це не є несподіванкою. Але ми здивовані, що він так довго чекав, щоб зробити свій наступний хід. Наші прогнози...

Ведмідь побачив, як президент подивилася на свого радника з питань національної безпеки і той зробив глибокий вдих.

Він із генералом уже програвав ці сценарії. Вони обидва знали, чого хочуть росіяни і що у них на думці. Але вимовити таке вголос стало би згубною помилкою, бо його бос міг втратити довіру президента та залишитися без роботи. І Мак-Вайт не єдиний, хто шукав би нову роботу, — його власна кар’єра теж пішла б коту під хвіст.