Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Гареєв мовчав — знав, що краще не переривати тираду президента, коли той не в гуморі, й тоді він невдовзі знайде іншу ціль, щоб виплеснути на неї свій гнів. Комаров оцінив такий хід. І дійсно, президент швидко переключився на наступну мішень, якою цього разу став директор ФСБ Меркулов.

— Місяць тому ви запевняли мене, Лаврентію Павловичу, що в НАТО безлад! А зараз кажете, що всі ваші агенти у столицях країн НАТО повідомляють про відновлену єдність Альянсу і його налаштованість зробити все можливе, щоб не віддати нам Прибалтику! Як ви поясните це?

Меркулов, голова ФСБ, страхітливої організації, що прийшла на зміну КДБ — Комітету державної безпеки і служби розвідки, успадкувавши як його репутацію, так і практичні справи, був страшною людиною, незважаючи на свою зовнішність начебто м’якого та спокійного чоловіка в окулярах. Комаров вважав його єдиною людиною в Росії, здатною нагнати страху на президента.

Спокійно, майже недбало, Меркулов пробурмотів:

— Володимире Володимировичу, ви маєте визнати, що єдність НАТО знову актуальна значною мірою завдяки нещодавньому прикрому потопленню двох протимінних суден, а також вашому рішенню торпедувати «Королеву Єлизавету» в той час, коли вона не становила жодної загрози для нас у західній частині Балтійського моря. Якщо ми хотіли гарантовано зміцнити Америку і пришвидшити час, коли вона очолюватиме Альянс, ми не могли зробити нічого кращого, ніж розбити вщент тих американців на військовій базі Лієлварде в Латвії. Якби ми не зачіпали американців, вони не загрожували б нам зараз. А НАТО без американців нічого не варте. Все дуже просто. Ми не зробили нічого, щоб покращити наші позиції в цій ситуації, а вони зробили. І тому ми зараз маємо цю проблему. Що тут ще сказати?

Навколо запала тиша. Але ніхто не висловив невдоволення словами Меркулова і не дистанціював себе від нього. Для Комарова це стало підтвердженням того, чого він найбільше побоювався: дедалі більше скидалося на те, що він, голова адміністрації президента, нерозривно пов’язаний не з тією людиною.

Та президент швидко приборкав свій гнів. Як колишній співробітник КДБ і голова ФСБ він знав, яку силу і владу мав Меркулов, і розумів, що сам зараз потребує підтримки цього чоловіка.

Комаров спробував повернути собі ініціативу та змінив тему.

— Володимире Володимировичу, я рекомендую заслухати звіт про диспозиції НАТО.

Президент подивився на Гареєва і пробурчав, знову беручи владу в свої руки:

— Доповідайте, будь ласка.

— Володимире Володимировичу, НАТО під американським керівництвом мобілізувало значні військові сили. У західній частині Прибалтики Альянс зібрав військово-морський десант на базі 2-го морського експедиційного з’єднання. Це бойова група «повітря-земля» завбільшки майже як ціла дивізія. Підтримує все це американський 6-й флот із двома авіаносними ударними групами, це сорок кораблів і сто сімдесят п’ять літаків. Загалом це значна військова сила. Водночас Альянс зібрав ще й цілий корпус із трьох дивізій під егідою корпусу Сухопутних військ швидкого реагування Об’єднаних збройних сил НАТО, яким керують британці. Зараз вони перебувають на північному сході Польщі, на південь від литовського кордону.

— Чи означає це, що вони переважають за чисельністю?

— Ні. Але наші сили розосереджені по всіх балтійських країнах, у той час як НАТО може швидко зосередити всі зусилля в одному місці для досягнення сильнішого ефекту. І ось тоді вони значно переважатимуть за чисельністю.

Президент на хвилину замислився.

— Це означає, що стратегічно ситуація все ще складається на нашу користь. Якщо Альянс настільки дурний, щоб зосередити свої сили в одній точці... а вони муситимуть це зробити, щоб розпочати успішну атаку... ми зможемо знищити їх однією з наших тактичних ядерних боєголовок. Так?

— Правильно, Володимире Володимировичу, — генерал похмуро всміхнувся. — Там може бути певна відмінність між тактичними та міжконтинентальними боєголовками, але в дійсності навіть найменша сучасна боєголовка у багато разів потужніша від тієї бомби, яку американці скинули на японців у 1945-му. Всього лише одна правильно використана тактична боєголовка рознесе вщент будь-який армійський корпус. Ті, хто не згорить на місці, будуть надто травмовані, щоб продовжувати боротьбу. І ще багато людей помре протягом наступних днів чи тижнів.

— Але ж вони можуть зробити те саме і з нами, використавши свої крилаті ракети...