Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

— Дякуємо, генерале, — промовив Генеральний секретар Костілек. — Чи будуть іще запитання?

Він витримав невелику паузу, а потім продовжив:

— Я так розумію, що запитань немає. Пане головнокомандувачу, вам слово.

Адмірал Макс Говард відразу перейшов до справи:

— Пане Генеральний секретарю, пані та панове. Я також хочу привітати заступника головнокомандувача та подякувати йому. Альянс здійснив велику і плідну роботу, мобілізуючи сили на рівні, необхідному для проведення операції. Це гарна новина... Але є і погана. Одна справа — згуртувати війська, а зовсім інша — здобути перемогу Звісно, впродовж останніх п’яти тижнів ми, відповідно до наданих повноважень, планували всі деталі цієї дуже складної операції. Воєнний комітет заслухав таємну доповідь щодо плану ставки Верховного головнокомандувача сил ΠΑΤΟ в Європі, й ваші військові представники докладно поінформують вас про нього, щоб ви знали, що саме планується.

Він обвів поглядом стіл засідань Ради, за яким сиділи двадцять вісім послів; більшість із них були хорошими дипломатами, але, певна річ, дуже мало розумілися на складнощах і механізмах військової операції, особливо такого масштабу, як ця. Говард знав більшість із них особисто, і багато з них подобалися йому як люди. Він помітив, що у приміщенні панує така собі самовдоволена заспокоєність: усвідомлення причетності до кола обраних. Цим людям був відомий план, тож можна було зрозуміти їхнє задоволення від того, що саме вони надали Верховному головнокомандувачу повноваження втілювати його. Настав час трохи похитнути цю самозаспокоєність.

Мак-Кінлі знав, що адмірал Говард уже розповів Генеральному секретарю та голові Воєнного комітету генералу Кнуду Вару про свої наміри й дістав їхню згоду, отже, ці двоє обов’язково його підтримають, так само, як і американський та британський посли, які також знали, що зараз має відбутися.

— Вам не сподобається те, що я хочу наразі сказати, — промовив Говард. — Однак я мушу це зробити. Справа ось у чому: якщо Рада продовжуватиме наполягати на своєму праві давати мені зелене світло для виконання кожної стадії того, що мені потрібно робити як Верховному головнокомандувачу, то я гарантую, що зусилля НАТО будуть марними. А якщо ми, мобілізувавши такі вражаючі сили, не зуміємо вибити росіян із країн Балтії, в Альянсу не буде майбутнього. І в Європи не буде майбутнього. Росія переможе. І мені, гадаю, не потрібно вкотре розповідати про політичні та військові наслідки цього жахливого сценарію...

Мак-Кінлі побачив, як присутні за столом принишкли і затамували подих.

Посол Німеччини насупився і підняв руку.

Говард не відреагував на це і продовжував:

— Якби я був присутнім тут як ваш Верховний головнокомандувач тридцять п’ять років тому, під час холодної війни, то в разі агресії з боку країн Варшавського пакту в мене були б повноваження застосувати військові сили тоді, коли я хочу. Мені не треба було б за кожним своїм кроком звертатися до Ради за дозволом. Наведу приклад. Мій попередник на посаді Верховного головнокомандувача сил НАТО в Європі міг дати наказ перекинути Мобільне угруповання командування НАТО в Європі [33] Йдеться про Allied Command Europe Mobile Forces — багатонаціональне мобільне з’єднання НАТО на рівні бригад зі штаб-квартирою у Гайдельберзі, Німеччина. Існувало з 1960 по 30 жовтня 2002 р. Неофіційно називалося «Пожежною командою НАТО» і підпорядковувалося Верховному головнокомандувачу об’єднаних збройних сил НАТО в Європі. , міжнародний підрозділ швидкого реагування, на виконання будь-якого плану дій за надзвичайних обставин відразу після наказу про приведення його до бойової готовності. Вимоги про звернення до Ради не було. Відтак НАТО могло приймати рішення швидко й ефективно.

Мак-Кінлі бачив, як німецький посол щось швидко писав і обурено бурмотів собі під носа.

— Порівняйте це з нинішньою неспроможністю НАТО оперативно відрядити Сили надшвидкого реагування, наступника Мобільного угруповання, до балтійських держав і випередити вторгнення Росії. Якби я міг зробити це без санкції Ради, то, думаю, ми не сиділи б тут сьогодні, коли Росія окупує три країни НАТО. Іронія в тому, що багато підрозділів були готові до розгортання, але я не мав повноважень послати їх туди.

Тепер французький і німецький посли пошепки перемовлялися.

Костілек стукнув по столу своїм молотком.

— Зробіть таку ласку, дайте можливість головнокомандувачу завершити свою промову.