Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

— Саме в цьому і полягає вся суть, прем’єр-міністре. Це суперечить здоровому глузду... Президент Росії розуміє, що Велика Британія ніколи не піде на ризик повного винищення всього живого на своєму острові, а отже, не запустить «Трайдент» проти Росії у відповідь на використання нею тактичних ядерних ракет, адже такі дії спричинять гарантований масований ядерний удар міжконтинентальними балістичними ракетами.

— То що ж тоді робити? Нам треба просто змиритись і проковтнути це?

— На жаль, якщо врахувати нинішній стан наших збройних сил... Так. Принаймні, це моя особиста думка. Багато фахівців звертали увагу попереднього уряду на те, що армія обороноздатна тільки тоді, коли вона сильна на всіх рівнях: і на звичайному полі бою, і в питаннях ядерної зброї. Як я щойно пояснив, ви не можете послабляти «класичні» війська, сподіваючись на захист одного лише «Трайдента». І навпаки, якщо у нас будуть потужні війська, але не буде «Трайдента», вони нас легко переможуть ядерним ударом, і нам просто нічим буде їм відповісти. Постійне скорочення армії Великої Британії призвело до дисбалансу в рівнях, про які ми щойно говорили. А з огляду на те, що цей президент — безжалісна паскуда, ми потрапили у дуже скрутне становище.

— Виходить, що мільярди, витрачені на «Трайдент», не стали ефективною страховкою, так, генерале?

— В точку, прем’єр-міністре... Якщо вони не підкріплені адекватними коштами, вкладеними у традиційну армію. Якщо всі гроші витратити на «Трайдент», ви або отримаєте гарантовану поразку, або, що більш вірогідно, ініціюєте взаємне гарантоване знищення. Скажіть зараз відверто: ви змогли б віддати наказ капітану одного із глибоководих човнів «Трайдент» запустити ракети, знаючи, що в результаті загинуть мільйони британців? Я не впевнений. Коли б до цього дійшло, можна було б забути про теорію ядерного стримування. Удар у відповідь — і всьому кінець. Це вже перестає бути питанням війни, а перетворюється, швидше, на питання моралі. Чи готові ви відповісти одним апокаліптичним злочином на інший?

— Тобто ви рекомендуєте краще вкладати кошти у традиційну армію?

— Знову в точку, прем’єр-міністре, але, знову ж таки, не забуваючи про «Трайдент». Традиційна армія та «щит» ядерного стримування — це дві сторони однієї медалі. Як я вже наголошував, боєздатними мають бути обидва рівні оборони. Але й це ще не все. Одна справа — мати змогу застосувати зброю, і зовсім інша — мати сміливість її застосувати. Сказати всьому світові, як це зробив ваш попередник, що наша армія діє не заради агресії, а задля забезпечення гуманітарної безпеки, — це не тільки брехня, а ще й провокація, що може мати дуже небезпечні в дідька наслідки. Наші вороги уважно стежать за нами, а також підслуховують нас. Війни починаються лише тоді, коли одна сторона переконана, що інша значно слабша і точно програє. Ось чому ми опинились у тому становищі, в якому опинились.

— То що нам залишається робити?

— Прем’єр-міністре, нам треба все дуже гарно обміркувати, — жорстко відповів Кидд. — Або робити так, як я сказав, або попрощатися не лише з країнами Балтії, а й, як щойно з’ясували, з усією людською цивілізацією. Єдиний можливий варіант, на мою думку, — бліцкриг на Калінінград. Вам потрібно поговорити із президентом Діллон і Генеральним секретарем НАТО, і то якнайшвидше, якщо хочете встигнути виконати цю операцію бодай до нових віників.

Літтл поглянув на Вокера.

— Треве, організуйте будь ласка, і якомога швидше.

Потім він повернувся до Еверіджа:

— А ви звільнені!

— Але ж, Олівере, — обурено промовив Еверідж, — ви також погодилися на цей план скорочення. Ви теж вимагали скорочення витрат, щоб впоратися з дефіцитом. Це ви...

— Годі, — перебив його прем’єр-міністр. — Згоден, я причетний. Але то було тоді, а зараз обставини змінились, і я змінив своє ставлення до цього. Маю на те право. Армія однозначно не довіряє вам, і я теж не можу вам довіряти. Ви вільні. А ваша промова перед відставкою зачекає. У нас із начальником штабу оборони є чимало значно важливіших проблем, які потрібно вирішити негайно.

Комаров нахилився до відра з холодною водою, щоб трохи хлюпнути на гарячі камені у сосновій бані. Вода на камінні зашипіла й миттю випарувалася, додаючи таким чином жару в повітря. Президент лежав голий, витягнувшись на накритій рушником лавці, обличчям донизу, а Комаров, прикритий одним лише рушником, зав’язаним навколо стегон, узявши в руки запашний березовий віник, почав енергійно лупцювати його, переміщаючись то вгору, то вниз по спині, сідницях та ногах. Це був традиційний засіб для покращення циркуляції крові та зняття напруги і стресу.