Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Коли годинник Морланда показав десяту годину ранку, почулося низьке гудіння пари гелікоптерів Мі-8. «Це вже, мабуть, він. Зараз цей вертоліт приземлиться».

Наступні кілька хвилин, здавалось, тягнулися вічність. Штурмовий Мі-24 все ще кружляв у небі. Мі-8 без пригод сіли біля Лігатне. Це означало, що WIP вже зійшов на землю, а Мі-24 пильнує з неба, здійснюючи прикриття. Пройшло ще хвилин з десять. Тільки-но Морланд устиг подумати, чи достатньо близько Мі-24 тримаються VIP-персони, щоб потрапити у телекамери, як почувся тріск, який не можна було ні з чим переплутати, — це злетіли ракети «Стінгер». Крізь густе гілля над головою Морланд побачив два яскравих спалахи і два сліди від реактивних снарядів у небі. Самі ракети йому роздивитися не вдалось, однак два потужних вибухи чітко дали зрозуміти, що ракети влучили в ціль.

— Два Мі-24 знищено... Йєеес! Ось вам, виродки! — крикнув Морланд, щосили розмахуючи від радості кулаками, наче лупцюючи когось невидимого в небі.

У той самий час за дві тисячі кілометрів від Латвії, у Лондоні, Трев Вокер сидів із прем’єр-міністром Вільямом Спенсером у його робочому кабінеті на Даунінг-стрит, 10 і дивився по телевізору екстрений випуск новин по каналу BBC. Йшла пряма трансляція «Russia Today» з англійськими субтитрами, що дуже влаштовувало британців. Прем’єр-міністр і Трев Вокер спостерігали, як гелікоптер із російським президентом сідає на дах будівлі, схожої на бункер посеред лісу, у Лігатне. Його супроводжував доволі кремезний, щокатий командувач Західного військового округу. Двоє чоловіків підійшли до виставлених напоказ тіл загиблих так званих латвійських терористів, які начебто збили російський гелікоптер Мі-24.

Гості мовчки стояли, поки оператор знімав тіла, покладені в ряд, та розміщену поряд з ними зброю, знайдену біля цих загиблих.

Потім камера повернулася до президента, що дивився в її об’єктив холодним поглядом, аніскільки не збентежений понівеченими закривавленими тілами латишів.

Цієї миті Вокер спалахнув нестримним бажанням набити комусь із росіян пику, так сильно його зачепила ця сцена. Та, на відміну від Вокера, президент вів себе стримано й готувався дати інтерв’ю. Він трохи примружив очі, вираз його обличчя був сердитий.

Наступної миті в небі за спиною президента пролунало два потужних вибухи. Телеоператори, ніби за командою, одночасно повернули об’єктиви камер у небо, сфокусувалися на двох вогняних кулях і одразу ж почали супроводжувати камерами уламки гелікоптерів, що падали на землю.

Потім оператори повернули телекамери до президента, щоб відзняти його реакцію на шокуючу подію, яка щойно сталася в небі над їхніми головами.

Далі вони знімали роботу офіцерів охорони, які миттю зреагували на непередбачувану зміну ситуації. Двоє м’язистих охоронців повалили президента на землю й накрили його своїми тілами, щоб забезпечити максимально можливий захист.

Камера продовжувала знімати. Здавалося, що все на кілька секунд зупинилось. Нарешті солдати зі зброєю в руках почали озиратися навкруги і зайняли бойове положення, готові дати відсіч будь-якому нападнику. Однак їх ніхто не атакував. Журналісти попадали на землю і просто лежали, не знаючи, що робити далі. Охоронці почали підніматись, але пістолети ховати не поспішали. Піднявся і розлючений президент. Його одяг був брудний. Він лаяв своїх охоронців, намагаючись відштовхнути від себе одного з них, який все ще продовжував виконувати свій службовий обов’язок — прикривати президента власним тілом.

Вокер поглянув на прем’єр-міністра із задоволеною усмішкою на обличчі.

— Чорт забирай, ви зробили це! Вам це вдалося... Прийміть мої вітання.

Прем’єр-міністр посміхнувся у відповідь.

— Ми разом це зробили, чи не так? Ми показали цьому виродку, хто тут головний. Тепер залишилося дочекатися реакції ЗМІ...

Тим часом Вокер і Спенсер спочатку з подивом, а потім з неприхованою радістю спостерігали, як замурзаний президент у прямому ефірі кричить на своїх охоронців і на телеоператора, вимагаючи, щоб той припинив зйомку. І лише за хвилину охоронці відвели президента до бронетранспортера, щоб заховати від об’єктивів телекамер.

Та замість того, щоб вимкнути телекамеру, оператор почав знімати переляканих і принижених російських військових. Він навів об’єктив на два палаючих гелікоптери в лісі неподалік. Над ними піднімався дим, боєприпаси, охоплені полум’ям, почали вибухати. Складалося враження, ніби в лісі ведеться запекла перестрілка.