Анджей Сапковский - Відьмак. Хрещення вогнем

— Тіссая де Фрьес померла. Якби була живою, то була б із нами.

— Напевне, — усміхнулася Маргаритка з Долин. — Але я не думаю, що я погоджуся із теорією про війну як ремедіум від перемоги голоду й перенаселення. Зверніть увагу на те останнє слово, шановні конфратерки. Засідаємо ми, використовуючи загальну мову, яка має полегшити порозуміння. Але для мене то є мова чужа. І щоразу більш чужа. У мові моєї матері немає слова «перенаселення», а слово «переельфення» було б неологізмом. Світлої пам’яті Тіссая де Фрьес переймалася долею звичайних людей. Якщо йдеться про мене, то не менш вважливим тут є доля звичайних ельфів. Я охоче аплодувала б ідеї спрямованості думки на майбутнє і трактування теперішнього дня як ефемериди. Але із прикрістю стверджую, що теперішній день обумовлює день завтрашній, а без завтра не буде майбутнього. Для вас, людей, може, й смішний плач над кущем бузку, який згорів під час військової завірюхи, бо ж бузку не забракне, якщо не буде цього — буде інший, а не стане бузку — що ж, буде акація. Вибачте за ботанічні метафори. Але візьміть ласкаво до відома, що те, що для вас, люди, є питання політики, для нас, ельфів, є питання фізичного виживання.

— Політика мене не цікавить, — голосно заявила Маргарита Ло-Антіль, ректорка магічної академії. — Я просто не бажаю, аби дівчат, освіті яких я себе присвятила, використовували як кондотьєрок, милячи їм очі речами про любов до вітчизни. Вітчизною тих дівчат є магія, цьому я їх вчу. Якщо моїх дівчат хтось втягне у війну, поставить їх на новій горі Содден, то вони програють незалежно від результату на полі бою. Я розумію твої застереження, Енідо, але ми маємо займатися майбутнім магії, а не расовими проблемами.

— Ми маємо займатися майбутнім магії, — повторила Сабріна Ґлевіссіг. — Але майбутнє магії вирішує статус чародіїв. Наш статус. Наше значення. Роль, яку ми граємо у суспільстві. Довіра, шана та поштивість, загальна віра у нашу придатність, у те, що магія не підводить. Альтернатива, яка перед нами стоїть, дуже проста: або втрата статусу й ізоляція у вежах зі слонової кістки, або служба. Служба навіть на горі Содден, навіть як кондотьєрів…

— Або як слуги й дівки на посилках? — Трісс Мерігольд відкинула на спину своє чарівне волосся. — Із зігнутими спинами, готові до послуг на перший жест імператорського пальця? Бо саме таку роль віддасть нам Pax Nilfgaardiana [46] «Нільфгардський Світ», перш за все як політичний і соціальний світоустрій ( лат. ). , якщо запанує в усіх усюдах.

— Якщо запанує, — із натиском сказала Філіппа. — Ми альтернативи не маємо. Ми мусимо служити. Але магії. Не королям чи імператорам, не їхній теперішній політиці. Не справам расової інтеграції, бо й ця схильна до теперішніх політичних цілей. Наш конвент, дорогі пані, не для того був скликаний, щоб ми пристосовувалися до теперішньої політики й щоденних змін на лінії фронту. Не для того, аби ми гарячково шукали рішень, адекватних для ситуації, змінюючи колір шкіри, наче хамелеон. Роль нашої ложі повинна бути активною. І цілком зворотною. Реалізованою усіма доступними нам методами.

— Якщо я добре розумію, — підвела голову Шеала де Танкарвіль, — ти намовляєш нас до активного впливу на перебіг подій. Усіми методами. Навіть неправими?

— Про яке ти право говориш? Про те, що для манюпасів? Про те, що записане у кодексах, які ми самі опрацьовували й диктували королівським юристам? Нас зобов’язує тільки один закон. Наш!

— Розумію, — усміхнулася чародійка з Ковіру. — Тож ми вплинемо на перебіг подій. Якщо політика володарів нам не до вподоби, ми зазвичай її змінюємо. Так, Філіппо? А може, краще відразу звалити тих коронованих дурнів, позбавити їх влади й прогнати? Може, відразу перейняти владу?

— Ми вже садовили на тронах вигідних для нас володарів. Помилка наша полягала у тому, що ми не садовили на трон магію. Ми ніколи не давали магії абсолютної влади. Час виправити ту помилку.

— Ти, вочевидь, маєш на думці себе? — Сабріна Ґлевіссіг перехилилася через стіл. — Вочевидь, на троні Реданії? Її величність Філіппа Перша? Із Дійкстрою в ролі принца-консорта?

— Я не маю на думці себе. Не маю на думі королівство Реданія. Я маю на думці велике Королівство Півночі, у яке розвинеться сучасне королівство Ковір. Імперія, чия сила зрівняється із силою Нільфгарду, дякуючи чому терези світу, що у цю мить коливаються, прийдуть нарешті у рівновагу. Імперія, якою правитиме магія, яку ми винесемо на трон, оженивши спадкоємця ковірського престолу із чародійкою. Так, ви добре почули, шановні конфратерки, й дивитеся ви у потрібному напрямку. Так, це тут, за цим столом, саме на цьому порожньому місці посадимо ми дванадцяту чародійку ложі. А потім — посадимо її на троні.