Анджей Сапковский - Відьмак. Хрещення вогнем

Каменя на камені ( лат. ).

По-перше ( лат. ).

По-друге ( лат. ).

Пам’ять — крихка ( лат. ).

Викрадення дівчини ( лат. ).

Назавжди моє ( лат. ) — метафорична назва дупи.

Ресентімент (від фр. ressentiment — «озлоблення») — відчуття зловорожості до того, кого суб’єкт вважає причиною своїх нещасть.

Медіатор(ка) (від лат. media — «поміж») — той чи та, хто поєднує протилежні сторони або суб’єкти.

Пресупозиція (від лат. prae — «перед» і suppositio — «заклад») — тут: чітке судження.

Конвент — термін «конвент» походить від лат. conventus, «зібрання»; утім, у нашій реальності слово «конвент» породило інше слово, тісно пов’язане із магічними практиками: «ковен» — як зібрання відьом, що складається з 13 осіб (символіка «чортової дюжини» грає тут не останню роль).

Обвішана блискотками, наче ялинка на Йулє — у європейській язичницькій традиції (зокрема у германських племен) відоме свято Йоль; воно відповідає у світі відьмака ельфійському святу Мідінваерне, Дню Зимового Сонцестояння; на нього і справді прикрашали ялинку — звідки пішла традиція прикрашання ялинок спочатку Різдвяних, а тоді й Новорічних.

Гуфці — військовий загін у давній Польші, розміром приблизно з роту.

…верденські волонтери — слово «волонтер» походить від лат. voluntarius, «доброволець» і у військовій справі означає воїна, який добровільно поступив на військову службу; ті, кого у старовину звали «охочими».

…чому ти у листки, замість у серця пішов? — карточні масті спочатку звалися інакше, аніж ми до того звикли; справа у тому, що кожна масть була не стилізованим знаком, а цілком конкретним предметом. Тому «серця» — це звичні нам «черви», «листки» — «піки», «жезли» — «хрести», а «бубонці» — «бубни».

…меч був близько сорока дюймів, а важив не більше ніж тридцять п’ять унцій — якщо перевести у систему метричних мір, то виходить, що сігіль, при довжині клинка метр, важить близько одного кілограма (що, в принципі, майже вдвічі легше за відомі нам зразки європейського зброярського мистецтва схожого параметру довжини).

…від Собутки до еквінокції — Собутка — польська назва свята, яке відоме в нас під назвою Купала; символіка свята була пов’язана із вогнем і водою і мала еротичний сенс. Еквіноктіум — від лат. equinox, «поміжніччя»: рівнодення, день у річному циклі, коли час від заходу до сходу дорівнює часу від сходу до заходу — інакше кажучи, коли день рівняється ночі.

…але для таких практик застосовуються свіжі трупи — у відомій нам історії трупи були предметом зацікавленості двох груп: магів та медиків. Якщо маги цікавилися трупами як джерелом сировини для приготування чарівних еліксирів, то медики були зацікавлені у доступі до трупів із суто наукових причин — як до матеріалу, на якому можна вивчати анатомію. Але оскільки у християнський традиції тіло вважалося елементом, необхідним для воскресіння, то й вівісекція його сприймалася єретицькою і святотатственною. Цим, до речі, пояснюється довга інтегрованість у медичні практики, пов’язані із суто хірургічними втручаннями у тіло, цирульників: вони мали право проливати кров, і до того ж достатньою мірою зналися на анатомії хворого.

…найспражнісінький атанор, суміщений із алембиком! Забезпечений ректифікаційною колоною і мідяним охолоджувачем — Атанор — спеціальна алхімічна піч із дзеркальними відбивачами для збільшення температури (назва походить від давньогрец. atanatos, «безсмертний», оскільки вогонь у ній не мав погаснути до кінця проведення алхімічних операцій). Алембик — алхімічне устаткування, дистилятор, який використовувався для перегону, сублімації речовин — зокрема у виробництві спиртів. Ректифікаційна колона — устаткування, призначене для розділення рідких сумішей, які мають різну температуру кипіння (в останньому випадку звернемо увагу на те, що промислова ректифікація спиртів за допомогою того устаткування у нашому світі з’являється лише у ХІХ столітті).

…мушу дистилювати, витягати п’яту есенцію — нам та сутність більше відома під латинською назвою «квінтесенція» (quinta essentia, букв. «п’ята есенція»); у середньовічній алхімії використовувалася для позначення «ефіру» — для давньогрецької філософії стихія, яка виступає додатковою до чотирьох базових земних; ефіром, відповідно, дихають боги, що живуть поза зоною земного буття. Згідно із відомим середньовічним алхіміком Парацельсом, п’ята есенція є «екстрактом усіх елементів». Утім, у переносному значенні використовувалася як позначення результату перегону речовин (саме у цьому сенсі Любисток говорить про «шосту» і «сьому» есенції.