Анджей Сапковский - Відьмак. Хрещення вогнем

Утім, як ми вже говорили, жерці-проповідники поки що, у довоєнну пору, не сприймаються серйозно ані владою, королями, ані народом. Поки що вони — щось на кшталт пересувного цирку, розвага, на яку цікаво дивитися, але яка не має впливів на тут-і-зараз у суспільстві.

Єдиний випадок, коли релігійна система може із усією впевненістю носити назву церкви, — це храм Вічного Вогню у Новіграді. Цей храм має чималу владу у місті («ієрарх» — офіційний статус його голови, він ухвалює рішення, пов’язані із функціонуванням міста; храм має свою сторожу — вдягнену в характерну уніформу; до того ж, як ми знаємо, «таємна служба Новіграда підпорядковується Церкві» — ВВ).

Вічний Вогонь сприймається, скоріше, як принцип, а не втілення бога («Чи знаєш ти, чим є Вічний Вогонь? Незгасимий пломінь, символ виживання, шлях, вказаний у пітьмі, обіцянка прогресу, кращого майбутнього. Вічний Вогонь… це надія» — ВВ).

Тут не можна не вказати, що культ Вічного Вогню певною мірою нагадує культ Сонця у Нільфгарді: щонайменше у логіці своїй (хоча система, яку будує Емгир вар Емрейс, не вбачає за необхідне оперування ідеєю божественних сутностей, Нільфгард у передвоєнний час — країна підкреслено світська й раціональна).

Такі загальні координати світу відьмака Ґеральта напередодні тієї великої катастрофи, якою стали для нього Північні війни.

Але про це — свого часу.

Trought these fields of destruction… — Куплет з пісні британської рок-групи «Dire Straits» «Brothers In Arms», «Брати по зброї»: «Крізь терени розрухи, вогняного хрещення бога, я дивився на біль ваш у захваті вищого бою, і, хоча, коли поранило мене сильно та боляче у страху від сигналу тривоги, скажи — ти ж мене не полишиш, мій брате по зброї?» (Переклад з англ. Ю. Гордієнко).

…дякуючи пошаровому композиту дерева й звірячих жил — композитні луки, на відміну від тих, що створюються з однорідного матеріалу, складаються з частин, різних за пружністю; таким чином, композитний лук мав більшу силу при меншому розмірі.

…зразки такої зброї, гнуті вчетверо — звичайно композитні луки зі спущеною тятивою вигинаються — самі по собі, завдяки напруженню матеріалу — у зворотній бік; при натягуванні з кожного його кінця виникає подвійний вигин, так, щоб кінчики плечей дивилися у бік пострілу.

…при двадцятичотирьохдюймовому натягненні він давав п’ятдесят п’ять фунтів сили — коли при описові луку говориться про «фунти сили», мається на увазі сила натягування тятиви луку, те, з якою силою тятива тисне на пальці лучника; в цьому разі сила луку у перерахунку на метричну систему дорівняються близько 25 кг; натягування ж має на увазі різницю між тятивою в розтягнутому та у відпущеному стані (в цьому разі — десь 60 см).

…золотий ножик у формі серпа — звернімо увагу, що золоті ножі у формі серпа, згідно з античним свідченнями, носили кельтські друїди, використовуючи їх для ритуальних цілей.

…поклала в одинадцять, першого рогатого чотирнадцятка — на небувало щасливу мисливську ворожбу — у день свого чотирнадцятиліття — «чотирнадцятком» звуть оленя, на рогах якого саме така кількість відростків (відповідно, це — не молодий, а досить зрілий олень, вполювати якого важче).

…п’ять днів після Свята Жнив, через п’ять днів після нового місяця, що починав у людей місяць серпень, а в ельфів — Ламмас — Ламмас (або Лугнасад чи Лунаса) — свято врожаю в кельтській традиції. Відзначалося 1 серпня як свято початку осені й мало символіку полегшення долі землі, що страждає під тягарем стиглих плодів — у садах і на ланах. Але ж звернімо увагу на характерний момент: у світі відьмака період проходження планети навколо сонця (календарний рік) до останнього дня збігається із дванадцятьма місячними місяцями (на відміну від нашого, де, щоб зберегти збігання календарів сонячного й місячного, доводиться додавати день раз на 16–17 місяців).

… передостанній savaed року — повна схема ельфійського календарного року й співвідношення його зі звичним людським календарем чекатиме читачів у наступному томі саги, у «Вежі Ластівки».

Що стосується ( лат. ).

Правосуддя — основа управління ( лат. ).

Жахливі злочини не повинні бути безкарні ( лат. ).