Анджей Сапковский - Відьмак. Хрещення вогнем

— Що сталося — не відстанеться, — урвала Філіппа. — Помилка може статися із кожним. Навіть із Тіссаєю де Фрьес. Коли Тіссая вперше побачила Цірі?

— За три дні до початку з’їзду, — сказала Маргарита Ло-Антіль. — У Горс Велені. Я тоді також з нею познайомилася. І як тільки її побачила, відразу знала, що то незвичайно персона!

— Незвичайно незвична! — відізвалася Іда Емен еп Сівней, яка досі мовчала. — Бо у ній сконцентрувався спадок незвичайної крові. Hen Ichaer, Старша Кров. Генетичний матеріал, який призводить до незвичних здібностей носительки. Яка призводить до великої ролі, яку вона відіграє. Яку вона мусить відіграти.

— Бо хочуть того ельфійські міфи, легенди й пророцтва? — ядуче запитала Сабріна Ґлевіссіг. — Уся та справа від початку віддавала мені казкою і фантазією! Тепер я вже й не сумніваюся. Шановні пані, я пропоную для різноманітності зайнятися чимось серйозним, раціональним і реальним.

— Схиляю голову перед тверезою раціональністю, що є силою і джерелом великих переваг вашої раси, — злегка усміхнулася Іда Емен. — Утім тут, у гроні осіб, які можуть реалізовувати силу, що не завжди піддається раціональному аналізу й витлумаченню, дещо дивним здається мені несприйняття пророцтв ельфів. Наша раса не є настільки раціональною і не з раціональності черпає силу. І все ж існує вже кількадесят тисяч років.

— Генетичний матеріал, що зветься Старшою Кров’ю, про який ми говоримо, виявився дещо менш стійким, — зауважила Шеала де Танкарвіль. — Навіть ельфійські легенди й пророцтва, які ви сприймаєте з усією серйозністю, вважають Старшу Кров цілковито знищеною, вимерлою. Чи не так, пані Ідо? Немає вже на світі Старшої Крові. Остання, хто мала її у венах, була Лара Доррен еп Шіадал. Усі ми знаємо легенду про Лару Доррен і Крегеннена з Лоду.

— Не всі, — сказала Ассіре вар Анагід, уперше взявши слово. — Вашу міфологію я вивчала поверхово й цієї легенди не знаю.

— То не легенда, — сказала Філіппа Ейльгарт. — То правдива історія. І серед нас є й дехто, хто досконало знає не тільки історію Лари й Крегеннена, але і її наслідки, а це напевне зацікавить усіх. Просимо тебе взяти слово, Франческо.

— З того, що ти кажеш, — усміхнулася королева ельфів, — випливає, що ти розумієшся у справі не гірше за мене.

— Не виключаю. Але прошу саме тебе зробити доповідь.

— Аби протестувати мою щирість і лояльність до ложі, — кивнула Еніда ан Гленна. — Добре. Прошу пані всістися зручніше, бо розповідь не буде короткою.

— Історія Лари й Крегеннена — це історія правдива, втім зараз вона обросла настільки казковими орнаментами, що правда та мало розпізнавана. Також існують величезні розбіжності між людською й ельфійською версіями легенди, й в обох звучать шовінізм і расова ненависть. Тому я також відкину оздоби, обмежуся сухими фактами. Тож, Крегеннен з Лоду був чародієм, Лара Доррен еп Шіадал — ельфійською магічкою, Ен Северне, Відаючою, однією із загадкових навіть для ельфів носіїв Ген Іхер, Старшої Крові. Приязнь, а потім любовний зв’язок між ними спочатку з радістю привітали обома обидві раси, але скоро з’явилися і вороги, що рішуче противилися концепції поєднання людської та ельфійської магії. Як серед ельфів, так і серед людей знайшлися ті, які вважали то зрадою. Також були якісь нині вже неясні суперечки особистого характеру, заздрість і ревність. Коротко: у результаті інтриги Крегеннана було страчено. Лара Доррен, гнана й переслідувана, померла від виснаження десь на пустині, народивши дочку. Дівчинка врятувалася чудом. Прийняла її Керро, королева Реданії.

— Перелякана прокляттям, яке наклала на неї Лара, коли Керро відмовила їй у допомозі й вигнала на мороз, — втрутилася Кейра Мец. — Якби не прийняла вона дитинку, мала б сама і весь її рід страждати від страшенних наслідків…

— Ото, власне, є казковими орнаментами, від яких Франческа відмовилася, — перервала Філіппа Ейльгарт. — Дотримуймося фактів.

— Пророчі здібності Відаючих зі Старшої Крові є фактом, — сказала Іда Емен, підводячи очі на Філіппу. — А сугестивний мотив пророцтва, що повторюється у всіх версіях легенди, дає матеріал для роздумів.

— Дає донині й давав колись, — підтвердила Франческа. — Розмови про прокляття Лари не стихали, пригадали про них десь років через сімнадцять, коли дівчинка, прийнята Керро, та, яку назвали Ріанноною, виросла у панну, що затьмарила навіть легендарну вроду матері. Прийомна дочка, Ріаннона носила офіційний титул реданської принцеси, а цікавилося нею багато панівних родів. Коли серед багатьох конкурентів Ріаннона вибрала нарешті Гойдемара, молодого короля Темерії, плітки про прокляття ледь не знищили той мар’яж. Але у насправді посиленому варіанті плітки пішли у люди через три роки після шлюбу Гойдемара й Ріаннони. Під час повстання Фальки.