Анджей Сапковский - Відьмак. Володарка Озера

Є ще одне свідчення: Весемір є останнім із відьмаків, які бачили — і асистували — Проби й мутації (нагадаємо: останніми хлопчиками, які через ті мутації пройшли, були Ескель, Ґеральт і трохи молодший за них Ламберт; і ось уже чверть століття в Каер Морені немає нових дітей, бо немає тих, хто міг би вдало провести Проби). Якщо так, то «столітній дід» міг бути свідком — а може, навіть захисником — Каер Морену. І це також цілком співпадає з датою, яку ми вивели.

Відзначимо також, що невдоволення діяльністю відьмаків мало глибоке коріння: нам відомі слова Радовида ІІІ Рудого: «Не маю нічого проти відьмаків. Нехай собі полюють на вампірів. Аби тільки платили податки» (КЕ).

Наслідком заколоту Фальки було, окрім збезлюднення, розповсюдження потвор, а як результат — посилення впливу відьмаків. Кедвен, який не постраждав від армії Фальки безпосередньо, але на території якого розташовано школи як відьмаків, так і магів (Каер Морен та Бан Ард відповідно), не зміг змиритися з присутністю обох осередків. І залишитися мав тільки один («без допомоги чародіїв фанатики не здобули б тоді замок» — КЕ).

Під час прогулянки Галереєю Слави Ґеральт, розглядаючи картини, говорить: «…війська фельдмаршала Ройпеннека з Третогору здійснили різанину в Лох Муйні й Ейст Гемлеті, убивши всіх ельфів, не зважаючи на вік і стать. І розпочалася війна, яка закінчилася різаниною під Шерраведдом» (ЧП). Події під Шарраведдом Ґеральт датує під час мандрів із Цірі: «Еліренн. […] Вона повела їх на битву двісті років тому» (КЕ).

Цікаво, що ця цифра — двісті років — з’являється щонайменше двічі: двісті років дріади боронять Брокілон, і стільки ж років тому ґноми зрозуміли необхідність мирного співіснування з людьми («Ми мусимо жити поряд одне з одним. […] Років двісті ми про те знаємо, а десь понад сто над тим працюємо» — КЕ).

Чи можливо датувати ту війну точніше, ніж «середина ХІ ст.»? Мабуть, ні, але можливо хоча б спекулятивно пов’язати її з часами Радовида І Великого, прадіда Радовида ІІІ Сміливого (Рудого). Тут можливі два підходи: або ж прізвисько «Великий» він дістав безпосередньо за виграну війну (оскільки відбувалася вона під лозунгами «скинемо людей у море», на повне знищення), або ж війна стала результатом безвладдя після смерті короля (відзначимо, що як ініціатора походу у верхів’я Понтару названо фельдмаршала, а не короля). Також укажемо, що й Шерраведд, і Лох Муйн, і Ейст Гемлет розташовані не в Реданії, а в Кедвені, тож подальші події, очевидно, з цим пов’язані.

Це наступні «великі сюжети» історії магії у світі відьмака, що представлені в Галереї Слави на острові Танедд.

Важливою Шестирічна війна виявилася навіть завдяки не стільки розмаху, скільки тому, що маги — уперше з часів Новіградської унії — втрутилися в політичне життя (чого не було навіть під час другої війни з ельфами: «…у війнах не брав участь жоден із тих, хто зве себе чародієм» — ЧП).

Тим, хто зупинив Шестирічну війну (за неповносправного короля, «бо король був дебілом» — ЧП), був Раффар Білий. Судячи з усього, саме його діяльність призвела до необхідності створення Капітулу: «…скоро в брутальній війні прикінчили тих, хто не хотів визнавати Капітул і підпорядковуватися Закону. Між іншими — Раффара Білого…» (ЧП)

Час створення Капітулу — між Шестирічною війною та повстанням Фальки (один із засновників і перших членів Капітулу — Радмір із Тор Карнедда — загинув під час заколоту Фальки: з нього живцем здерли шкіру біля спаленого повстанцями міста Мірте, першої оселі магів — ЧП). Тобто між 1070 р. та 1155–1160 рр. Утім, з огляду на фактичну повноту влади в руках Раффара Білого створення Капітулу та смерть Раффара сталися не пізніше 1100 р.

Відповідно до версії, яку королі, крім того, озвучують у своєму колі (чи то без необхідності користуватися версіями офіційними, а тому без ідеології), «п’ятсот років тому наші предки висадилися на пляжах» (КЕ). Інакше кажучи, у VІІІ ст.

Низку подій не можна точно датувати. Утім, дещо про них нам відомо.

Точно відомо, що Нільфгард заселяв Південь самостійно й незалежно від першопоселенців між Понтаром та Яругою (Північ не мала з Нільфгардом «майже ніяких контактів» ще за часів Фальки; а з точки зору простого люду нільфгардці — «то нащадки Чорних Сейдхе, кожен то знає» — КЕ).

Точно відомо, що магів серед прибулих спочатку не було (першому магові, легендарному Янові Беккеру, відповідно до внутрішнього коментаря магічного співтовариства, «Силу […] вдалося опанувати вже після висадки» (ЧП).