Анджей Сапковский - Відьмак. Володарка Озера

Три покоління від 1215 дають десь 1155–1160 рр.

Але дивним чином цю дату пов’язано зі ще однією подією на Півночі: із війною Реданії та Ковіру. Дійкстра восени 1267 р. згадує: «Це скільки ж років Реданія висилає в Ковір амбасадорів? Трохи більше ста двадцяти», що дає приблизну дату — 1145 р. Але звернемо увагу, що це дата не стільки підписання першого Ексетерського трактату, скільки зміни офіційних взаємин між Реданією та Ковіром. Якщо мати на увазі, що до смерті короля Реданії Радовіда ІІІ Сміливого (Рудого) король в офіційних документах користувався титулом «король Ковіру та Повіссу», то не мав необхідності висилати в Ковір амбасадорів (щонайменше не мав необхідності їх так називати).

Війна між Реданією та Ковіром відбулася невдовзі після того, як Радовід ІІІ став королем. Його спадкоємцем на троні став Фріданк — за віком близький до короля Ковіру Ґедовія (той зве Радовида «дядечком»). Але саме з Фріданком пов’язаний початок заколоту Фальки.

Як відомо, Фріданк був одружений двічі: уперше з ковірською дворянкою («зберігся також і портретик першої дружини Фріданка, ковірської шляхтички» — ХВ), удруге — з красунею Керро, з якою в нього було двоє дітей-хлопчиків. Ковірську ж шляхтичку «відіслали до Ковіру разом з однорічною дочкою Фалькою» (ХВ).

Причина, через яку наслідний принц міг одружитися з некрасивою дівчиною з Ковіру («очі шаленої вар’ятки, волосся потопельниці й рот ящірки» — ХВ) могла бути тільки політичною. А виникнути вона могла лише в період між відмовою Ковіру сплачувати «понтарську десятину» та підписанням першого Ексетерського трактату.

Пізніше актуальність політичного шлюбу принца Реданії та ковірської шляхтички зникла: за умовами трактату, Радовид ІІІ мав титул «короля Ковіру та Повіссу» de non preiudicando. А коли така потреба зникла, Фріданк відіслав першу дружину геть.

Інакше кажучи, Фалька починає своє повстання десь через чверть століття після підписання першого Ексетерського трактату. Дату останнього, якщо враховувати все сказане вище, можна встановити в проміжку 1130–1135 рр. (І років десять, десь до 1145 р., потреби в амбасадорах Реданії в Ковірі не виникало — до смерті Радовида).

Через десять-п’ятнадцять років після смерті Радовида відбулося щонайменше дві події. На ковірський престол сів Ґерард, син Ґедовія, — останній Тройденід, а Фріданк мав назвати свого сина від другого шлюбу спадкоємцем трону.

І тоді почалося повстання Фальки. Участь у ньому взяла не лише реданська, але й ковірська шляхта («збройний заколот спершу вибухнув […] як битва законної первородної доньки за трон, що їй належав» — ХВ). Як відомо, першими жертвами Фальки стали батько й двоє її зведених братів: першого короля Реданії, що став перед фактом відмови від трону Ковіру, було вбито в заколоті, який ковірська шляхта підтримала. І програш Фальки та кінець династії Тройденідів дивно співпадають у часі. Якщо припустити підтримку Ґерардом заколоту Фальки, то стає зрозумілою й зміна правлячої династії Ковіру, де Естеріль Тиссен жорстко дотримувався нейтралітету. Водночас зі зміною династії в Ковірі починають говорити про Ексетерські трактати — у множині; тож під час зміни династії було підписано й другий договір, що дублював перший, але вже з новими гравцями.

Що цікаво: відповідно до слів Ярпена Зігріна, ґноми понад сто років працюють на те, щоб жити поряд із людьми. За хронологією виходить, що почали вони відразу після заколоту Фальки. Схоже, що втрати серед мирного кваліфікованого населення були такими, що королям довелося дозволити ґномам «жити поруч».

Перші відьмаки з’явилися «триста років тому», у Х столітті, коли потвор було дуже багато. Схоже, що відьмаки блискуче виконали завдання — потвор різко поменшало, але відьмаків залишалося чимало. У якийсь момент назовні вийшов їхній конфлікт із магами (що цілком доречно з огляду на те, що читачі дізнаються із «Сезону гроз» про походження відьмаків). Більше того, бунт проти відьмаків спровокували саме маги («отой мерзотний пасквіль, отой поширений „Монструм“, який збудив фанатиків і надихнув їх на злочин, також, подейкують, був анонімним твором якогось чарівника» — КЕ).

У тому самому фрагменті Трісс Мерігольд чітко фіксує й дату зруйнування Каер Морену: «Я… не відчуваю потреби спокути стосовно події, що мала місце за півстоліття до мого народження» (КЕ). Йеннефер говорить Ґеральтові: «Я знаю Трісс довше, ніж тебе» (ЧП) — інакше кажучи, раніше за 1243 р., причому тут ідеться про дружні взаємини, які навряд чи були можливі раніше, ніж Трісс стала повноправною чародійкою. Про вік Йеннефер на момент її зникнення в Безодні Седни нам відомо точно («Мені дев’яносто чотири роки» — ВЛ). Це дає 1173 р. Трісс же постійно позиціонує себе як старшу сестру Цірі, тобто різниця у віці між ними навряд чи може бути більшою, ніж двадцять років (маючи на увазі дещо розтягнене сприйняття часу магічками). Мабуть, не буде великою помилкою вважати, що Трісс молодша й за Ґеральта й що дата її народження — між 1215 та 1220 рр. Відповідно руйнування Каер Морену могло б датуватися десь 1165–1170 рр.