Рендалл Фрейкс - Термінатор

© http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література

Переклад Клименко Наталії Борисівни

Художник Донець Сергій Юрійович

На відтинькованому мурі, що тягнувся вздовж посрібленої місяцем будівлі обсерваторії, прозирав сяк-так наляпаний фарбою напис «Історія померла». Авторство напису, цілком імовірно, належало завченому студентові, в якого з гумором було зовсім кепсько. Або хтось із банди місцевих підлітків, обходячи територію, вирішив прикрасити мура каламбуром. Щоправда, не виключено, що людина, яка ці слова написала, знала про їх відповідність істині.

Будівлю, увінчану трьома банями, освітлював самотній матовий ліхтар над входом. Ніщо не порушувало тиші. Прилегла до обсерваторії ділянка парку підтримувалася в зразковому стані, а на стоянці машин березневий вітерець, розшарпавши гору паперового мотлоху, прибив клапті пожовклих газет до спотвореного написом муру.

Свого часу обсерваторія була для вчених справжнім вікном до космосу. Проте науковий центр, що надавав фахівцям унікальну можливість спостерігати з височини гірських верховин за ходом космічного годинника, проіснував тут недовго. Робота телескопів ускладнювалася густим павутинням вогнів над простертим долиною містом, а важка хмара смогу та вихлопних газів, ставній з роками непроникною, унеможливлювала спостереження за небесними світилами.

Обсерваторія стояла, доки її не перетворили на звичайнісінький планетарій. Для розваги відвідувачів під склепіннями бань відтворили картину зоряного неба, за правдивість якої вже давно ніхто б не поручився. З виникненням лазерних сеансів — жахливої суміші рок-музики, світлових ефектів та різноманітних оптичних трюків на космічні теми — колишній храм науки став приманкою для туристів, своєрідним Діснейлендом. У пошуках нових розваг замість набридлих поп-концертів та кіно сходилися сюди й школярі. І ще одне, зовсім особливе, вабило публіку до Гриффіт-парку — неповторний краєвид Лос-Анджелеса, що відкривався з високогірного плато, де було облаштовано стоянку для автомобілів. Лише тридцять, щонайбільше сорок днів на рік небо над містом ставало чистим від смогу, і парочки, що затрималися в машинах після нічного сеансу лазерного шоу, мали нагоду завершити розважальну програму спостереженням дивовижного видовища — сяючого вогнями міста. Чіткі, ніби прокреслені різцем обриси хмарочосів вимальовувалися на тлі оксамитово-чорного неба. Картина, можливо й не така динамічна, як музичні оргії в обсерваторії, але не менш захоплива. Перевага цього атракціону полягала в тому що ви могли додивитися його до кінця, доки вітрове скло машини не бралося передранішнім туманом, або закінчити в будь-який момент — це якщо зорові відчуття поступалися дещо іншим відчуттям.

Утім, навіть якщо ти приїжджав сюди не з дівчиною, а сам, підйом угору був вартий того, щоб його здійснити. Зрозуміло, за гарної погоди та сухого шосе. Буксувати слизькою, вибоїстою дорогою, коли машину поливає дощ, а над панорамою міста зависли грозові хмари, що суцільним фронтом сунуть з гір Санта-Моніка, є задоволенням, гіршим за середнє. А зрештою не було нічого дивного в тому, що єдиною машиною, яка цієї сльотавої, штормової ночі йшла вгору крутою дорогою Вермонт Каньйон, виявився незграбний жовтогарячий сміттєвоз муніципальної господарської служби.

Дел Гойнес засунув руку до правої кишені комбінезона, збільшуючи до максимуму гучність поганенького портативного касетника. Бі Бі Кінг щойно видав на своїй гітарі віртуозний блюзовий акорд, який особливо подобався Делові. Вантажівка повільно сунулася вгору.