Рендалл Фрейкс - Термінатор

Термінатор подивився вниз і переконався, що усе закінчилося. Джон розстібнув блискавку на Сариному рюкзаку й витяг звідти руку. першого терміна тора.

— Вона там розчиниться? — запитав він.

Голос Термінатора звучав незвичайно: м’яко, майже по-людськи. Може, це теж було наслідком ушкоджень?

— Так. Кинь її.

Джон жбурнув руку вниз, і вона занурилася в розтоплений метал.

Термінатор додав:

— І головний процесор теж.

Джон витяг його з кишені й кинув до ковша. Сара побачила, що процесор майже одразу розчинився. Вона важко зітхнула й тихо сказала:

— Ось і все.

— Ні. Є ще один мікропроцесор.

Термінатор тицьнув металевим пальцем у свою голову. І подивився на Сару. Обоє розуміли, що має статися.

Джонові очі розширилися від жаху: він раптом зрозумів, що має на увазі кіборг. Джон захитав головою.

— Ні.

Термінатор подивився просто в очі Джонові. Після того, що робот пережив, він виглядав жахливо, але все одно вигляд у нього залишався шляхетним і…

… добрим.

Людина-машина сказала:

— Я мушу піти, Джоне. Усе скінчитися тут. Інакше я стану продовженням цієї історії.

Він відвернувся, і його поранена людська половина опинилася в тіні. Джон бачив лише хромований кістяк і червоне око.

І все-таки хлопчик попросив:

— Не роби цього. Будь ласка. Усе буде добре. Залишся з нами!

Термінатор поклав руку Джонові на плече.

— Я мушу виконати завдання.

Сказавши це, він повернувся до Джона своїм людським боком. Простягнувши руку, торкнув металевим пальцем сльозу, що котилася хлопчикові по щоці.

Кіборг раптом зробив відкриття.

— Тепер я знаю, чому ви плачете. Хоча сам ніколи не зможу.

Термінатор повернувся до Сари і сказав:

— Прощавай.

— Боїшся?

Робот зам’явся перш, ніж відповісти:

— Так.

Він боявся не тому, що мусить припинити своє існування як термінатор, а тому, що несподівано побачив щось, що не входило до його уявлень про світобудову, щось незбагненне навіть для Небесної Мережі. І це вселило в нього перше почуття.

Почуття страху.

Термінатор боявся йти туди, куди належало вирушити.

Звичайно, його не стали ані про що розпитувати, та він нічого б їм і не розповів. Просто повернувся й заніс ногу над краєм ковша.

Коли Термінатор упав, час раптом розтягся. У мозку робота спалахнуло яскраве світло. Він плив уперед тунелем, плив на світло, занурюючись у щось, схоже на забуття.

Або на порятунок?

Зіткнувшись із розтопленою сталлю, штучний мозок перегорів. Майже вся електронна активність загасла. Майже…

Хромований кістяк розчинявся в жахливому вариві, так само, як і тіло Т-1000. Сара та Джон дивилися, як Термінатор занурюється в киплячу сталь. Останньою зникла металева рука.

Але перш ніж зникнути, вона раптом стислася в кулак, і кіборг устиг підняти великий палець, подавши підбадьорливий прощальний знак.

А потім його не стало.

Мати з сином іще постояли, дивлячись на розтоплений метал. Джон згадав, що друга рука Термінатора залишилася біля домен, і побіг по неї. Це виявилася непотрібним — покручена залізяка. Але сам метал був з майбутнього. Вони з Сарою цього разу не збиралися залишати ворогам жодного шансу!

Коли Джон повкидав у ківш один за одним шматки металевої руки, Сара відчула, як здригнулася земля. Немов повернули якусь велетенську вісь.

Звичайно, потім Джон усе добряче обміркував і зрозумів, що це просто запрацювали великі агрегати.

Але він помилився.

Це відродилася історія.

Сонце сліпуче сяяло в яскраво-блакитному небі. Під ним пишно зеленів парк. Люди були одягнені по-літньому. Вони каталися на велосипедах, читали… Діти гралися на майданчиках, розгойдувалися на кільцях, з’їжджали з гірок. Карусель не розтопилася і не згоріла. Дітлахи кружляли на ній із пронизливим вереском. Яснооке маля крутило педалі триколісного велосипеда.

Дитячі забавки залишилися незмінними і в епоху технічного прогресу.

За деревами на білястому обрії столиці вимальовувалися уславлена баня Капітолію та білий шпиль пам’ятника Вашингтону.

Але з’явилися й будинки, яких раніше не було: високі хмарочоси, що виросли в результаті великих змін. У хмарочосах жили незаможні люди, і це стало можливим завдяки урядовим законам, які провів через Сенат молодий зухвалий політик. Квартири надавалися не безкоштовно — мешканці повинні були відпрацювати за них, але ціна встановлювалася залежно від можливостей і здібностей кожного.