Анатолій Дніпров: Рівняння Максвелла

— Нейрокібернетику і загальну теорію біологічного регулювання?

— Ніякісінького уявлення.

В. кімнаті почулися вигуки здивування.

— Погано, — глухо промимрив Дейніс. — Він не зрозуміє.

— Та розповідайте ж! Я постараюсь зрозуміти.

— Він зрозуміє після перших двадцяти сеансів генератора! — вигукнув хтось.

— Я зрозумів після п'яти! — крикнув інший.

— Ще краще, коли він двічі побуде між стінами.

— Все одно, Дейніс, розповідайте, — наполягав я.

Мені стало моторошно.

— Отже, новачку, чи розумієш ти, що таке життя?

Я довго сидів мовчки, дивлячись в очі Дейнісу…

— Життя — це дуже складне явище природи, — нарешті, вимовив я.

Хтось голосно хихикнув. Потім хихикнув ще один. Згодом ще й ще. Всі мешканці палати дивилися на мене, як на людину, що сказала непристойну дурницю. Лише Дейніс поглядав на мене з докором і похитував головою.

— Погані твої справи. Тобі доведеться багато чого вчитися, — зауважив він.

— Якщо я сказав неправильно, то поясни.

— Поясни йому, Дейніс, — поясни! — закричали з усіх боків.

— Добре. Слухай. Життя — це безперервна циркуляція кодованих електрохімічних збуджень по нейронах твого організму.

Я замислився. Циркуляція збуджень по нейронах. Десь колись я чув щось подібне.

— Далі, Дейніс, далі.

— Всі відчуття, що складають суть твого духовного «я», — це електрохімічні, імпульси, які передаються від рецепторів у вищі регулятори головного мозку і після обробки повертаються до ефекторів.

— Ну. Пояснюй далі.

— Усяке відчуття зовнішнього світу передається по нервових волокнах у мозок. Одне відчуття відрізняється од іншого формою коду та його частотою, а також швидкістю поширення. Ці три параметри визначають якість, інтенсивність і час діяння відчуття. Зрозумів?

— Припустімо.

— Отже, життя — це і є рух закодованої інформації по твоїх нервах. Ні більше, ні менше. Мислення є не що інше, як циркуляція частотно-модульованої інформації по нейронних петлях у центральних ділянках нервової системи, в мозку.

— Я цього не розумію, — признався я.

— Мозок складається приблизно з десяти мільярдів нейронів, які є аналогами електричних реле. Вони з'єднані в групи й кільця волокнами, що звуться аксонами. По аксонах збудження передаються від одного нейрона до іншого, від групи до групи нейронів. Блукання збуджень по нейронах і є думка.

Мені стало ще страшніше.

— Він нічого не зрозуміє, поки не побуває під генератором або між стінами! — загаласували навколо.

— Добре, припустімо, ти маєш рацію. Що з цього випливає? — запитав я Дейніса.

— А те, що життя можна робити яким завгодно. З допомогою імпульсних генераторів, котрі збуджують потрібні коди в нейронних петлях. Це має величезне практичне значення.

— Поясни яке, — прошепотів я, відчуваючи, що зараз узнаю секрет фірми Крафтштудта.

— Найкраще це пояснити на прикладі стимуляції математичної діяльності. Тепер у відсталих країнах створюють так звані електронні лічильно-розв'язувальні машини.

Кількість тригерів, або реле, з яких такі машини складаються, не перевищує п'яти-десяти тисяч. Математичні відділи мозку людини містять близько мільярда таких тригерів. Ніколи й ніхто не зможе збудувати машину з такою кількістю тригерів.

— Ну й що ж?

— А те, що значно вигідніше використати для розв'язування математичних задач апарат, який створено самою природою і який лежить отут, — Дейніс провів рукою по надбрівних дугах свого черепа, — ніж будувати жалюгідні дорогі машини.

— Але машини працюють швидше! — вигукнув я. — Нейрон, наскільки я знаю, може збуджуватись не більше як двісті разів за секунду, а електронний тригер — мільйони разів. Тому швидкодіючі машини вигідніші.

Уся палата знову вибухнула сміхом. Тільки Дейніс лишився серйозним.

— Це не так. Нейрони можна теж примусити збуджуватись з будь-якою швидкістю, коли підводити до них імпульси з досить високою частотою. Це роблять з допомогою електростатичного генератора, який працює в імпульсному режимі. Якщо мозок помістити в поле випромінювання такого генератора, його можна примусити працювати як завгодно швидко.

— Так ось яким способом заробляє фірма Крафтштудта! — вигукнув я і зірвався на ноги.

— Він наш учитель! — зненацька зарепетували всі. — Повторюй, новачку: він — учитель!

— Не заважайте йому розуміти, — раптом прикрикнув на всіх Дейніс. — Настане час, і він зрозуміє, що лан Крафтштудт — наш учитель. Він ще нічого не знає. Слухай, новачку, далі. Всяке відчуття має свій код, інтенсивність і тривалість. Відчуття щастя — частота п'ятдесят п'ять герц з кодовими групами по сто імпульсів. Відчуття горя — частота шістдесят два герци з шпаруватістю одна десята секунди між посилками. Відчуття веселощів — частота сорок сім герц, зростаючих за інтенсивністю імпульсів. Відчуття суму — частота двісті три герци, болю — сто двадцять три герци, кохання — чотирнадцять герц, поетичного настрою — тридцять один, гніву — вісімдесят п'ять, утоми — сімнадцять, сонливості — вісім і так далі. Кодовані імпульси цих частот рухаються по специфічних петлях нейронів, і завдяки цьому ти відчуваєш усе те, що я називав. Ці відчуття можна викликати з допомогою імпульсного генератора, створеного нашим учителем. Він одкрив нам очі на те, що таке життя.