Анатолій Дніпров: Рівняння Максвелла

Крафтштудт зобразив на обличчі усмішку, потім тихо засміявся, а далі почав реготати все голосніше й голосніше.

— Чого ви смієтесь, пане Крафтштудт? — обурився я. — Хіба не здивується будь-яка розсудлива людина, ознайомившись з розв'язаннями, які зробила ваша фірма?

— Я сміюся з іншого, Раух. Я сміюся з вашої провінціальної обмеженості. Я сміюся з того, що ви, професор, шанована в місті людина, яка завжди вражала вченістю уяву своїх співгромадян, так безнадійно відстали од стрімкої ходи сучасної науки!

Мене обурила нахабність колишнього гітлерівського слідчого.

— Послухайте, ви! — вигукнув я. — Всього п'ятнадцять років тому вашою спеціальністю було катувати невинних людей розпеченим залізом. Яке ви маєте право базікати про сучасну науку? Коли хочете, я прийшов, щоб довідатись, якими методами ви змушуєте підлеглих вам талановитих людей за добу виконувати роботу, що під силу людському генієві лише протягом кількох років праці. А довідавшись, розповісти про це всім!

Крафтштудт встав з крісла і, насупивши брови, підійшов до мене.

— Послухайте, Раух. Раджу вам не сердити мене. Я знав, що рано чи пізно ви до мене прийдете. Але зовсім не розраховував побачити в своєму кабінеті ідіота. Правду кажучи, я сподівався, що матиму у вашій особі союзника й помічника.

— Що-о-о?.. — закричав я, з люттю стискаючи кулаки.

Обличчя Крафтштудта стиснулось у брудно-жовту безформну грудочку. Блідо-голубі очі за скельцями пенсне перетворились на дві вузенькі щілинки, з яких полилось їдке зеленкувате світло. На мить мені здалося, що він оглядає мене, як річ, котру збирається купити.

— Отже, ви хочете, щоб я пояснив вам, наскільки чесно працює наша фірма? Отже, вам мало того, що дві ваші ідіотські задачі було розв'язано так, як вони мають розв'язуватись у двадцятому віці? Отже, ви хочете на власній шкурі спробувати, що значить розв'язувати такі задачі? — шепотів він, і його бридке лице було схоже при цьому на безперервно пульсуючу від злості й ненависті масу. — Досить! Зрештою, я не просив вас приходити до мене. Але коли вже ви прийшли з такими настроями, то ми вас використаємо, хочете ви цього чи ні.

Я не помітив, що лікар, який провів мене в кабінет Крафтштудта, весь час стояв позаду. Глава фірми зробив йому знак, і в одну мить сильна рука охопила моє обличчя, міцно затисла рот, а друга піднесла до носа шматок вати, просочений речовиною з різким запахом.

Я знепритомнів.

Отямився я на ліжку і довго не наважувався розплющити очі. Навколо лунали голоси якихось людей. Вони про щось палко сперечались. Це була наукова суперечка, яка певний час не доходила до моєї свідомості. Тільки після того, як у голові в мене трохи просвітліло, я почав розуміти смисл фраз, виголошуваних тими, хто був навколо.

— Генріх зовсім не має рації. Зрештою, імпульсний код, який збуджує нейрони вольових центрів, не складається з п'ятдесяти імпульсів з рівними проміжками та п'ятьма шпаруватостями між рівними групами. Це було вчора цілком точно показано на дослідах з Нікольсом.

— Ну, знаєш, твій Нікольс не приклад. Коли хочеш, то кодування того чи іншого збудження дуже індивідуальне. Те, що збуджує вольові центри в одного, може збуджувати зовсім протилежне в іншого. Наприклад, електрозбудження, яке дає Нікольсу насолоду, змушує мене глухнути. Від нього в мене таке відчуття, ніби в мої вуха вставили дві труби і по них нагнітають у голову ревіння моторів літака.

— І все-таки ритм діяльності груп нейронів головного мозку в більшості людей має багато спільного.

— Проте поки що далі математичного аналізу справа не пішла, — промовив хтось втомлено.

— Це питання часу. В даному випадку непрямі досліди мають більше значення, ніж прямі. Ніхто не насмілиться вставити тобі в мозок електрод і дивитись, які імпульси там рухаються, бо це пошкодить мозок, а отже, й самі імпульси. Інша справа генератор, на якому можна в широких межах змінювати імпульсно-кодову модуляцію. Це дозволяє проводити експерименти, зовсім не порушуючи цілісності мозку.

— Хтозна, — промовив усе той же стомлений голос. — Твоє міркування спростовує випадок з Горіним і з Войдом. Перший помер протягом десяти секунд після того, як його помістили в частотно-модульоване поле, в якому десять послідовних імпульсів напруженості відбувалися з частотою сімсот герц при шпаруватості п'ять десятих секунди. Другий так верещав від болю, що довелося негайно вимкнути генератор. Ви, хлопці, забуваєте основне положення нейрокібернетики про те, що в плетиві нейронів у людському організмі є величезна кількість петель. Імпульси, що рухаються по них, характеризуються специфічною частотою і кодом. Варто попасти в резонанс з будь-якою з цих циркуляцій, і контур може неймовірно збудитися. Лікар ніби діє наосліп. І те, що ви ще живі, — цілковита випадковість.