Артур Кларк - 3001 - остання одіссея

МЕНІ ТАК ДУЖЕ ВАЖКО, А ЧАСУ МАЛО. МЕНІ ДОЗВОЛЕНО ДАТИ ВАМ ЦЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ. У ВАС Є ЛИШЕ П’ЯТНАЦЯТЬ ДНІВ.

– Чому… і що ти таке?

Але примарна фігура вже розчинялася, її зерниста оболонка почала знову розпадатися на складові пилинки.

БУВАЙТЕ, ДОКТОРЕ ФЛОЙД. МИ НЕ МОЖЕМО МАТИ ПОДАЛЬШИХ КОНТАКТІВ. АЛЕ ВИ ОТРИМАЄТЕ ЩЕ ОДНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ, ЯКЩО ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ.

Поки зображення розчинялося, Пул не стримав усмішки, почувши те старе кліше Космічного віку. «Якщо все буде добре» – скільки разів він чув перед запуском цю ритуальну фразу!

Фантом щез: лишилися тільки танці порошинок, що рушили далі виписувати в повітрі випадкові траєкторії. Зусиллям волі Пул повернувся до теперішнього.

– Ну, командере, що ви про це думаєте? – спитав Кім.

Пул ще не оговтався, і минуло кілька секунд, перш ніж він зміг відповісти.

– Обличчя і голос належали Боуменові, можу в цьому заприсягтися. Але що то було?

– Про це ще й досі сперечаються. Назвіть це голограмою, проєкцією, – звісно, таке можна штучно створити багатьма способами, – але не за тих обставин! А на додачу трапилося те, що трапилося.

– Люцифер?

– Так. Завдяки попередженню, «Леонову» якраз вистачило часу відступити, перш ніж Юпітер вибухнув.

– Тож та Боумен-штука, чим би вона не була, намагалася допомогти й попередити.

– Імовірно. І вона може стояти за тим «ще одним повідомленням», яке ми таки отримали – його направили за якісь хвилини до детонації. Ще одне попередження.

Доктор Кім знов оживив екран. На ньому показався простий текст: «УСІ ЦІ СУПУТНИКИ ВАШІ, КРІМ ЄВРОПИ. НЕ НАМАГАЙТЕСЯ ТАМ ВИСАДИТИСЯ». Одне й те саме повідомлення повторювалося десь під сотню разів, після чого букви переплуталися.

– І ми ніколи не намагалися там висадитися? – спитав Пул.

– Лише раз, помилково, через тридцять шість років – коли корабель США «Ґалексі» викрали й направили туди, а його кораблю-побратимові «Юніверсу» довелося летіти на допомогу. Тут є все – разом з тим, що нам розповіли про європіанців наші роботи-спостерігачі.

– Мені не терпиться їх побачити.

– Вони амфібії, бувають усіх форм і розмірів. Щойно Люцифер почав топити кригу, яка вкривала весь їхній супутник, вони почали виходити з моря. Відтоді вони розвивалися зі швидкістю, що здається біологічно неможливою.

– З того, що я пам’ятаю про Європу, хіба на ній не було безлічі розломів у кризі? Може, вони ще раніше проповзали крізь них і роздивлялися довкола?

– Це загальноприйнята теорія. Але є ще одна, набагато дискусійніша. Якимсь незрозумілим нам способом до всього міг бути причетний Моноліт. А поштовх цій думці дала знахідка МАТ-0, тут, на Землі, майже через п’ятсот років після вас. Гадаю, вам про це розповідали?

– Тільки мимохідь – ще стільки всього треба надолужити! Мені здається, що ця назва сміховинна – бо то була не магнітна аномалія – і знайшлася вона в Африці, а не в кратері Тихо!

– Звісно, це цілком слушно, але назва причепилася міцно. І що більше ми дізнаємося про Моноліти, то глибша їхня таємниця. Особливо тому, що вони – єдиний справжній доказ розвиненої технології за межами Землі.

– Це мене здивувало. Я був думав, що на цей час ми вже отримали звідкись якісь радіосигнали. Астрономи почали шукати їх, ще як я був малим!

– Ну, був один натяк… і такий страхітливий, що ми не любимо про нього говорити. Ви чули про нову зорю Скорпіон?

– Начебто ні.

– Звісно, зірки стають новими постійно – і ця навіть не була аж такою видовищною. Але до вибуху було відомо, що Скорпіон мав кілька планет.

– Населених?

– Абсолютно неможливо щось стверджувати. Радіопошук нічого не вловив. А страхіття ось у чому… На щастя, «Патруль нових» упіймав подію на самому початку. А почалося все не з зірки. Спочатку здетонувала одна з планет, а вже за нею вибухнуло й сонце.

– О Бож… даруйте. Продовжуйте.

– Ви розумієте сенс. Неможливо, щоб планета перетворилася на нову… крім одного випадку.

– Я колись прочитав у фантастичному романі жахливий жарт: «Наднові зірки – це аварії на виробництві».

– Це не була наднова, але й фраза може не бути жартом. Найпоширеніша теорія в тому, що хтось черпав вакуумну енергію – і втратив контроль.

– Або то могла бути війна.

– Що геть не краще. Певно, ми ніколи не дізнаємося. Але наша цивілізація залежить від того самого джерела енергії, тож ви розумієте, чому Скорпіон викликає в нас кошмари.

– А нам треба було переживати тільки про ядерні реактори!