Артур Кларк: 2061. Третя одіссея

© Serendib BV, 1987

© DepositPhotos.com / Iurii, rfphoto, обкладинка, 2021

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2021

Присвячується пам’яті Джуді-Лінн дель Рей – редакторки від Бога, що поставила на цю книжку і свої пару монет, але так і не встигла дізнатися, чи воно було того варте

Як «2010: Друга одіссея» не була безпосереднім продовженням книжки «2001: Космічна одіссея», так і книжка, яку ви читаєте тепер, не пряме продовження «2010-ї». Усі три слід розглядати як варіації на одну й ту саму тему, де з твору у твір діють одні й ті ж персонажі в доволі подібних ситуаціях, однак обставини щоразу інші.

Події, що трапилися відтоді, як 1964 року (за п’ять років до того, як люди висадилися на Місяць!) Стенлі Кубрик запропонував спробувати нам зняти «шикарне епічне науково-фантастичне кіно», унеможливили зробити сюжетну лінію спільною для всіх трьох книжок, бо в пізніших розповідях згадуються відкриття і події, які під час написання попередніх книжок іще не відбувалися та навіть не передбачалися. «Двітисячідесятка» стала можливою завдяки блискуче-успішним прольотам у 1979 році обох космічних зондів «Вояжер» повз Юпітер, і я не збирався повертатися до цієї теми, поки не стануть відомі результати польоту ще амбіційнішої місії автоматичного космічного апарата «Галілео».

«Галілео» мав скинути в атмосферу Юпітера дослідний зонд, а крім того, провести майже два роки на орбіті навколо нього, дослідивши всі основні супутники цієї планети. Апарат мали запустити з космічного човника у травні 1986 року, а досягнути пункту свого призначення той мав до грудня 1988-го. Тож десь уже році у 1990-му я сподівався скористатися потоком нової інформації про Юпітер і його супутники…

Та, на жаль, трагедія із «Челленджером» [1] Політ космічного човника (шатла) «Челленджер» 28 січня 1986-го закінчився катастрофою на 73-й секунді після запуску. ( Тут і далі прим. перекл. ) відмінила цей сценарій, і «Галілео», що, замість мандрувати в космосі [2] Цю книжку написано в 1987 році, а «Галілео» все-таки вирушив був у свою подорож у 1989-му, і вона тривала до 2003-го. , у цей момент перебуває в чистому та сухому приміщенні Лабораторії реактивного руху [3] The Jet Propulsion Laboratory (англ.) – Лабораторія реактивного руху, науково-дослідний центр НАСА. , мусить тепер шукати собі іншу ракету-носій. Йому таки пощастить, якщо він прибуде до Юпітера, відставши від графіка лише років на сім.

Тож я вирішив далі не чекати.

– Як на сімдесятирічного чоловіка, ви в надзвичайно гарній формі, – зауважив доктор Глазунов, відірвавши погляд від останнього видруку від «Медкому», медичної служби армії США. – Я не дав би вам більше ніж шістдесят п’ять.

– Радий це чути, Олегу. Тим більше що мені сто три – як вам чудово відомо.

– Ну от, ізнову ті самі гості в ту саму хату! Можна подумати, що ви ніколи не читали книжки професорки Руденко.

– Старенька люба Катерина! Ми ж планували погуляти разом на її сотий день народження. Мені було дуже шкода, що вона не дожила до цього – ось що буває, коли надто багато часу проводиш на Землі.

– Звучить досить іронічно, бо саме вона і створила той знаменитий слоган «Тяжіння несе старіння».

Доктор Гейвуд Флойд задумливо споглядав мінливу панораму тієї прекрасної планети, яка була лише за якихось шість тисяч кілометрів від них і на яку йому ніколи вже не судилося ступити знову. А найіронічнішим у цьому було те, що, завдяки одному найбезглуздішому в його житті нещасному випадку, він усе ще мав відмінне здоров’я, тоді як практично всі його старі друзі вже були давно мертві.

Якраз минув тиждень після його повернення на Землю, коли, попри всю свою обережність та глибоку переконаність, що нічого такого з ним ніколи не може трапитись узагалі, він з відкритого балкона третього поверху вийшов не в той бік. (Звісно, він тоді встиг трохи «відсвяткувати», але мав на це право, бо став героєм у тому новому світі, куди повернувся був «Леонов».) Численні переломи призвели до ускладнень, з якими можна було впоратися як слід лише в космічній лікарні імені Пастера.

Це було 2015-го. А тепер – він ніяк не міг повірити в це, але на стіні висів календар – ішов 2061-й.