Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— А я б зараз поділила програми не на матеріальні та духовні, а на програми корисні та некорисні, тобто добрі та злі, — надала несподіваного повороту темі програм Надія Анатоліївна.

— Він писав, що все людство, разом узяте, є мізерною частинкою маси планети, — підтримав Анатолія Сашко. — І міць його пов'язана не з матерією, але з його мозком, з його розумом та направленим цим розумом трудом.

— Злі програми є холостими, вони не мають творчого продовження, — зауважив Віктор. — Вектор їхньої дії направлений всередину себе, на задоволення лише тільки власних потреб, а у добрих вектор дії направлений назовні — у світ ПсиВсесвіту.

— У зв'язку з цим можна відмітити ще одну важливу думку великого вченого про психозойну еру, тобто еру Розуму, — підтримував тему Костянтин Корнійович.

— Злі програми направлені на отримання особистих вигод, а добрі на взаємодію, — продовжив Вадим. — Зло по своїй суті не може довіряти нікому, і вже цим воно обмежене.

— Для Вернадського людина була насамперед носієм розуму, — підтвердив Вадим. — Він вірив, що розум буде правити на планеті та перетворювати її розумно. Він вірив в людину та її добру волю.

— Не можна також говорити, що зло існує в чистому вигляді, — сказала Марія Петрівна. — Наприклад, якась європейська принцеса, куштуючи чорну ікру в дорогому ресторані, явно не повинна в тому, що якась африканська дитина гине від голоду в цей час.

— Як писав Вернадський, людина повинна діяти не тільки як Homo sapiens, тобто як розумне єство, але головним чином, як Homo faber, тобто як творець, — сказав Анатолій.

— Іноді зло намагається замаскуватись під творення добра, підтримує творчість з корисливою метою хоч таким чином залучитися до нього, — вів своє Тарас Володимирович. — Я маю на увазі підтримку грошовитими меценатами осіб творчої вдачі.

— Творчість — єдиний можливий вектор розвитку, шлях виходу із усталених програм, — продовжував Віктор. — Згадайте хоча б «Чорний квадрат» Малевича. Він і досі сприймається викликом стандартній програмі.

— Певен, що мова йде про ту творчість, яка несе нову, свіжу ідею, — уточнив Олександр. — Кваліфіковане повторення всякої нової ідеї безумовно сприяє її розповсюдженню. Приклад художнього мистецтва: оригінал цінується вище копії, митець стоїть вище звичайного копіювальника…

— Але існують і інші приклади, — додала Надія Анатоліївна. — Загальновідомо, що більшість ставить співаків вище за композиторів, а акторів вище за драматургів та сценаристів.

— Головне, що в цьому випадку доброта передається від одного до іншого, поширюється, впливає на нормальний творчий пошук… — підтримав матір Віктор.

— А я думаю, що після Сонори нам треба повертатись додому, до України, — несподівано для всіх присутніх сказав Віктор. — Мені здається, що Слов'янський вузол, крапка Трипілля — це культура та доброта, потужна інтелектуальна підзарядка. Я б сказав, що всі чесні та добрі люди можуть «заряджатись» силою добра в Україні.

— До речі про крапки. Я весь час думаю про світовий каркас, — продовжував подорожню розмову Вадим. — Припускаю таку думку, що добре відомі нам вузли на поверхні планети, які з'єднуються між собою на поверхні планети, з'єднуються між собою і всередині планети. А по них, так би мовити, може «перетікати» псиенергія. Це як біологічно-активні точки на тілі людини, які пов'язані з її внутрішніми органами.

— Цікаво, а чи немає тут якогось психологічного зв'язку з потойбічним світом? — посміхнувся Анатолій. — З силами пекла.

— Може бути так, що це ми зможемо з'ясувати по прибутті до мети нашої сьогоднішньої подорожі, — висловив припущення Сашко.

— Якщо у вузлі глобальної сітки вчотирьох дія впливу розповсюджується на двісті кілометрів, а дванадцять можуть вплинути у будь-якій точці Землі, то не виключено, що у самому вузлі при повній чисельності можна мандрувати по Всесвіту, — тихим голосом перебив його Вадим.

— Стривайте, — задумливо сказав Віктор і майже крикнув. — Мандала!

— Ну, мандала, — не зрозумів захоплення товариша Сашко.

— Я тільки-но зрозумів, що це піраміда! Вид зверху! Вираз об'єму у площині! — захопленню Віктора не було меж. — Я довго думав про піраміди. Вони присутні у багатьох вузлах. А подивиться на піраміду зверху!

— Дійсно, мандала дуже нагадує усічену піраміду, — погодився Олександр.

— У пласкій мандалі зашифрована об'ємна картинка, — підбив підсумок Анатолій. — Пригадую, щось таке було і у Кастанеди. Дон Хуан дбайливо чомусь обходив розгляд цього питання, але про фігури на пірамідах розповідали його учні.