Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Невеличка крита тентом вантажівка рухалась в напрямку Соноїти, містечка на півночі штату Сонора. Кінцевою метою подорожі була визначена гора Серро Кубабі, яка була майже у центрі Сонорського вузла світового каркасу. Всі українці доволі зручно розмістились на сидіннях у кузові автомобіля. Як завжди водиться в дорозі, між пасажирами вантажівки йшли розмови. Загальна група розділилась по інтересам: семеро вели розмову про людську поведінку і програмування цієї поведінки, п'ятеро віддали перевагу обговоренню питання ноосфери.

— По світу діють мільярди людських програм, трильйони тваринних, незчисленна кількість рослинних, не кажучи вже світ неживих об'єктів, — говорив Віктор. — При цьому індивідуальні людські програми підпадають під дію більш великих програм, таких як ідеології, або релігії. І на мою думку, можна вважати, що в релігії молитва здається програмним перериванням, звертанням до вищої програми або до основного її блоку.

— Я б взагалі розділив програми на суто матеріальні програми, та духовні програми, — розвив думку його батько. — До матеріальних треба віднести програми підтримання існування об'єкту, а до духовних — його розвиток.

— Наприклад, широко поширена програма статку. Устремління до дорогої їжі, автомобіля, квартири… — вступила до розмови Віра Іванівна. — Це можна віднести до матеріальних програм…

— З матеріальними її поєднує одна загальна риса, — підтримав матір Вадим. — Намагання робити так, «щоб було краще за усіх», є не чим іншим, як шляхом у пустоту, намаганням перепрограмувати усіх на віртуальне відношення до грошей, до символів.

— Щось тут не складається, — засумнівався Тарас Володимирович. — Матеріальні програми з віртуальним відношенням…

— Їх поєднує шлях у пустоту, — повторив свою тезу Вадим. — Відсутність духовного розвитку.

— Мені не дає спокою питання узагальнення усіх людських знань, — голос Анатолія було чути з іншого борту вантажівки. — Вернадський сформулював поняття ноосфери. Він стверджував, що ноосфера є новим геологічним явищем на нашій планеті, в якій людина повинна перебудовувати своїм трудом та думкою своє життя.

— Ось про це я і говорю, — на льоту підхопив думку зі сторони Вадим. — За Вернадським жоден живий організм не знаходиться на Землі у вільному стані, тому що всі ці організми нерозривно та безперервно зв'язані, перед за все з оточуючим їх, підкреслюю, матеріально-енергетичним середовищем.

— Він стверджував, що створення ноосфери є природним явищем, яке більш глибоке та потужніше, ніж людська історія, — продовжував Анатолій.

— Безсумнівно існують різні варіанти програм, — підтримувала розмову Надія Анатоліївна. — У вигляді традицій, звичок.

— Однак, той же Вернадський в своїй статті «Декілька слів про ноосферу» писав, що думка не є формою енергії, — задів сина Володимир Іванович. — Він запитував самого себе як думка може змінювати матеріальні процеси, і відповідав, що це питання науково не розв'язане.

— Традиції і звички, це зрозуміло, — сказала Марія Петрівна. — Але як тоді розглядати божевілля? Як відхилення від якоїсь загальновизнаної програми?

— Іноді звичайна природна доброта сприймається як божевілля, — почав Вадим. — На погляд багатьох звичайна людина не може робити добрих речей просто так, без потаємних думок. В той же час юродивим довіряють — вони говорять правду. Божевільні впадають у свого роду нірвану, вони уходять від оточуючого світу. Відхилення від загальної програми можуть бути поділені на індивідуальне божевілля та на суспільне божевілля. Приклади індивідуального — Дон-Кіхот та князь Мишкін; суспільного — абдеріти та населення країн з тоталітарними режимами.

— Вернадський тоді не знав того, що зараз знаємо ми, — підхопився Анатолій. — Конспектів Кастанеди, наприклад. Але, якщо я правильно пам'ятаю, він писав, що наукова думка людства працює в біосфері і в ході своєї прояви перетворює її в ноосферу. Чи це не розуміння Темного моря усвідомлення?

— Досить складне питання, — замислився Тарас Володимирович. — Звісно, що божевілля є відхиленням від програми, але нормальні вчинки в одному суспільстві можуть бути визнані за божевільні в іншому.

— Я скажу більше, — хвилювався Анатолій. Відчувалось, що батько зачепив його за живе. — Володимир Іванович Вернадський писав про необхідність виділяти в біосфері царство розуму, яке з часом охоплює всю область життя і виходить у космос. Ось над чим треба добре подумати!