Енді Вір - Марсіянин

Гадаю, народ у NASA зараз пахкає шампанським і пише мені безліч повідомлень. Скоро я їх прочитаю. Але спершу головне: життєзабезпечення в АПМ. Тоді я зможу вигідно вмоститися всередині.

А тоді почнуться нудні балачки з NASA. Тобто, їхній зміст може й буде цікавим, але 14-хвилинна затримка зробить розмову млявою.

•••

[13:07] Г’ЮСТОН: Вітання від усього Центру управління! Молодець! Повідом про своє становище.

[13:21] АПМ: Дякую! Жодних фізичних чи медичних проблем. Марсохід з причепом вже доволі виснажені, але ще працюють. Генератор кисню і регулятор атмосфери працюють нормально. не брав з собою відновлювач води, тільки саму воду. Картоплі лишилося вдосталь. Легко протримаюся до сола 549.

[13:36] Г’ЮСТОН: Раді чути. «Гермес» має пролетіти Марс на сол 549, як заплановано. Як ти знаєш, тобі треба зменшити вагу АПМ для перехоплення «Гермеса». Ми надішлемо тобі всі процедури пізніше сьогодні. Скільки в тебе води? Що ти робив із сечею?

[13:50] АПМ: Води лишилося 550 літрів. Сечу всю дорогу виливав.

[14:05] Г’ЮСТОН: Бережи воду. Сечу більше не виливай, а збирай кудись. Увімкни радіо в марсоході і залиш його так. Ми зможемо зв’язатися з ним через АПМ.

•••

Брюс доплентався до Венкатового кабінету й безцеремонно гепнувся в крісло. Він впустив дипломат, і його руки вільно повисли.

– Добре долетів? – спитав Венкат.

– Я лиш побіжно пам’ятаю, що таке сон, – сказав Брюс.

– То все готово? – спитав Венкат.

– Готово. Але тобі не сподобається.

– Продовжуй.

Брюс зробив зусилля й підвівся, підбираючи з підлоги й дипломат. з нього він витяг буклет.

– Пам’ятай, що це результат тисяч годин роботи, випробувань і нестандартного мислення найсвітліших голів ЛРР.

– Я впевнений, що ви мусили добряче напружити мізки, щоб скинути вагу з корабля, який і без того проектувався якомога легшим, – сказав Венкат.

Брюс підсунув буклет до Венката.

– Головна проблема – швидкість перехоплення. АПМ створений для виходу на низьку орбіту, на що треба лиш 4,1 км/с. Але «Гермес» пролітатиме повз Марс на швидкості 5,8 км/с.

Венкат погортав сторінки.

– Може, коротко розкажеш мені про висновки?

– Спершу треба додати палива. АПМ сам виробляє його з марсіянської атмосфери, але його обмежує кількість водню, котрого він має якраз досить, щоб виробити 19397 кілограмів палива, на які він і розрахований. Якщо ми зможемо дати йому ще водню, він зможе виробити більше палива.

– Наскільки більше?

– З кожного кілограму водню можна отримати тринадцять кілограмів палива. Вотні має п’ятсот п’ятдесят літрів води. Електролізом він добуде з неї шістдесят кілограмів водню. – Брюс простягнув руку, перегорнув кілька сторінок і показав діаграму. – Паливний агрегат перетворить їх на сімсот вісімдесят кілограмів палива.

– Якщо він пустить свою воду на електроліз, що ж він буде пити?

– На решту часу йому потрібно лише п’ятдесят літрів. До того ж, людське тіло лиш позичає воду. Скажемо йому електролізувати й сечу. Нам потрібен увесь водень, який тільки можна дістати.

– Розумію. І що можна отримати за сімсот вісімдесят кілограмів палива? – спитав Венкат.

– 300 кілограмів ваги. Тут взагалі все впирається в залежність одного від іншого. Злітна вага АПМ перевищує 12600 кілограмів. Навіть маючи додаткове паливо, ми муситимемо зменшити її до 7300 кілограмів. Тож решта буклету присвячена тому, як скинути з корабля 5000 кілограмів.

Венкат відхилився назад.

– Розкажи мені по порядку.

Брюс витяг з дипломата ще один примірник буклету.

– Дещо видно одразу. Передбачалося, що на борту будуть п’ятсот кілограмів зразків мінералів і ґрунту. Зрозуміло, що ніхто їх не братиме. Також маємо одного пасажира замість шістьох. Теж мінус п’ятсот кілограмів, якщо вирахувати їхню власну вагу і спорядження. Також можна викинути п’ять крісел для перевантажень. І, звичайно, знімемо усе неважливе начиння: медичні запаси, інструменти, внутрішні ремені, паски й усе, що не закріплено намертво. А також дещо з того, що закріплено.

– Йдемо далі, – продовжував він. – Викидаємо все життєзабезпечення. Резервуари, помпи, повітряні трубки, систему для поглинання CO 2, навіть термоізоляцію з внутрішнього боку корпуса. Це все непотріб. Вотні увесь політ буде в скафандрі.

– А йому в скафандрі не буде важко керувати злетом? – спитав Венкат.

– Він не буде ним керувати, – сказав Брюс. – Майор Мартінез робитиме це з «Гермеса». Він має усе, що потрібно для дистанційного управління польотом. Врешті решт, він його дистанційно заводив на посадку.