Ричард Морган - Пробуджені фурії

Ну точно, — вискалилося щось у мені. — Мабуть, вони зараз чимось дуже-дуже зайняті коло цитаделі.

Я обійшов сутичку, прикриваючи поранений бік.

Під курткою руками я стискав гладенькі боки останньої галюциногенної гранати і липкувате руків’я «Теббіта».

Ніколи не влазь у бійку, якщо можеш швидко вбити й зникнути.

Вірджинія Відаура — інструкторка Посланського Корпусу, а пізніше — злочинниця й тимчасово — політична активістка. Щось на штиб моєї рольової моделі, нехай і з того часу, як я її бачив, минуло кілька десятиліть. На десятку різних планет вона непрохано проникала в мої думки, і я десяток разів завдячую своїм життям її привиду в своїй голові. Цього разу ані вона, ані ніж мені не знадобилися. Я обминув бійку, не зустрівшись ні з ким очима, звернув за ріг на Перчеву й пірнув у тіні, що лежали вздовж провулків на ближчому до моря боці вулиці.

Хронометр в оці інформував, що я запізнювався.

Наддай трохи, Ковачу. Якщо вірити моєму контактові з Міллспорта, Плекс не був аж таким надійним і в кращий час, а я не заплатив йому достатньо, щоб він довго на мене чекав.

П’ятсот метрів вулицею і наліво, у густі фрактальні завитки району Бела-Кохеї, багато століть тому названого за звичним вмістом і прізвищем першої родини власників / експлуатантів складів, фасади яких огороджували вигадливий лабіринт провулків. Після Виселення і подальшої втрати Нового Хоккайдо як ринку бодай для чогось місцева торгівля бела-травою зійшла нанівець, і родини на штиб Кохеї швидко збанкрутували. Тепер закіптявілі вікна горішніх поверхів сумно перезираються над роздертими пельками входів до вантажних платформ, ролетні ворота яких позаклинювало у припіднятому положенні.

Звісно, були розмови про відродження, про те, щоби повідкривати склади й переобладнати їх під лабораторії списантів, навчальні центри й місця для зберігання обладнання. Здебільшого, все це лишалося балачками — ентузіазм торкнувся портових складів і платформ під аероплавами далі на заході, а на інші напрями перекидався не більше, ніж хтось міг би довірити дротнику свій телефон. Так далеко від пристані й на схід дзенькіт монет Мечекового фінансування і досі майже не було чутно.

Отакі радощі економіки, в якій субсидують великих гравців, сподіваючись, що добробут розтечеться від них аж до нижчих рівнів суспільства.

На горішньому поверсі будівлі Бела-Кохеї 9-36 м’яко світилося одне вікно, а довгі неспокійні язики тіні від світла, що точилося з-під припіднятих воріт надавали будівлі вигляду одноокого слинявого маніяка.

Я ковзнув до стіни й на повну накрутив чутливість звукових контурів, але давали вони небагато. Знадвору долинали голоси, уривчасті, як тіні під моїми ногами.

— …кажу тобі, я не збираюся тут довго стовбичити.

Акцент був міллспортський, такий тягучий міський аманглійський балак Світу Гарлана, дратівливо розтягнутий між акцентованими словами. Голос Плекса, що бурмотів тихіше мінімуму, який були здатні вловити мої органи слуху, звучав м’яким провінційним контрапунктом. Він нібито щось запитав.

— З якого біса мені про це знати? Можеш вірити у все, що хочеш.

Плексів співрозмовник ходив туди й сюди, брав до рук різні предмети. Його голос тонув у луні на вантажній платформі. Я вловив слова «кайкіо», «справа», уривчастий сміх. Тоді він знову підійшов до воріт:

— …важливо те, чому повірить родина, а вони повірять тому, що скаже їм технологія. Технологія залишає слід, друже мій. — Різкий кашель і втягнуте повітря — звук, характерний для приймання хімічних сполук з рекреаційною метою. — Цей чувак запізнюється до всирачки.

Я насупився. «Кайкіо» має багато значень, але вони залежать від того, скільки вам років. Георгафічно — це протока або канал. Або слово використане в значенні часів раннього Заселення, або хтось із Перших родин вихваляється гіперосвіченістю і вмінням шкрябати кандзі. За голосом хлопець не належав до Перших родин, але нема жодної причини стверджувати, що його тут не було, коли Конрад Гарлан із впливовими приятелями перетворював Блиск-VI на власне подвір’я. Вдосталь ЦЛ-особистостей ще й досі зберігаються в стеку аж із того часу, тільки й чекають на завантаження в робочий чохол. Коли вже про це мова, для того, щоб прожити всю людську історію Світу Гарлана, знадобиться не більше шести перечохлень. Відколи баржі-колонії торкнулися планети, за земними стандартами минуло не більше чотирьох століть.