Клайв Стейплз Льюис - За межі мовчазної планети. Переландра

Кільком жінкам із Вонтиджа — йдеться про черниць зі Спільноти Святої Діви Марії — одного з перших англіканських чернечих чинів, заснованого у 1848 р. Їхній монастир знаходився у Вонтиджі, за 25 км на південь від Оксфорда. В серпні 1939 р. одна з черниць, с. Пенелопа, написала Люїсові, дякуючи за перший роман «Космічної трилогії» — «За межі Мовчазної планети», а у квітні 1942 р., коли письменник уже майже закінчив «Переландру», мати-настоятелька запросила його виступити з лекцією перед молодшими сестрами. Через два роки Люїс написав передмову до перекладу твору Атанасія «Воплочення Божого Слова» (De incamatione Verbi), який зробила с. Пенелопа.

…настав уже час встановлювати затемнення — Люїс писав «Переландру» у 1941-42 рр., під час Другої світової війни, коли Англію постійно бомбардувала німецька авіація.

…архонта Марса… — від грецького άρχων (правитель, керівник) — найвищий урядовець у стародавній Греції. У перші століття християнської ери це слово використовували гностики для визначення правителів семи небесних сфер, кожна з яких була пов’язана з однією з відомих на той час планет, до числа яких зараховували і Сонце з Місяцем.

Натвільцій — вигадане ім’я неіснуючої особи; латинізована форма, утворена від Nat Whilk («не знати хто» англосаксонською). Публікуючи свої вірші, Люїс час від часу використовував ім’я «Nat Whilk» або ініціали «N.W.» як псевдонім.

…не більше, ніж блоха під час оборони Москви… — Люїс почав писати «Переландру» восени 1941 р., коли швидкий наступ німецьких військ на Радянський Союз захлинувся через запеклі бої під Москвою.

…начал, властей, духів злоби у піднебесних просторах… — див. Еф. 6, 12.

…навряд чи зародився раніше за наш кембрійський період… — перший період палеозойської ери геологічної історії Землі, що розпочався 510 мільйонів років тому й тривав близько 80 мільйонів років.

Ск’япареллі вважає… — встановити період обертання Венери довкола своєї осі довго не вдавалося з огляду на щільний хмарний покрив, що огортає її поверхню. У XVII–XIX століттях висловлювалися різні думки про тривалість такого обертання — від 23-х годин до 24-х земних днів, — аж доки італійський астроном Джованні Ск’япареллі (1835–1910) на підставі проведених у 1877–1878 рр. спостережень не встановив, що Венера обертається навколо своєї осі за той самий період, протягом якого обертається довкола Сонця (224,7 днів). Точні дані було врешті-решт отримано у 1962 р. після спостережень за допомогою радара. Виявилося, що планета обертається у зворотному напрямку, зі сходу на захід, за 243 дні, тобто повільніше, ніж триває повний оберт навколо Сонця. Це означає, що день на Венері починається на заході і триває 116 земних днів.

…надії наші все посувались і посувались… — див. Прип. 13, 12.

…темні закутки світу перетворювалися на кубла, повні насильства… — див. Пс. 74, 20.

Антропософія — релігійно-містичне вчення про людину, згідно з яким вона, розвиваючи приховані в ній божественні здібності, може досягти духовного панування над природою.

…альбедо — зовнішній покрив дуже щільної венеріанської атмосфери… — автор вживає слово «альбедо» у дещо незвичному сенсі. За сучасним визначенням, альбедо — це число, що показує, яку частину променевої енергії, що падає на тіло, відбиває його поверхня.

Сад Гесперид — у давньогрецькій міфології сад, розташований біля підніжжя Атлаських гір у Північно-Західній Африці, де Геспериди, доньки Атланта і німфи Геспери, стерегли разом із драконом дерево з золотими яблуками.

…рядки з Попа — про троянду, що «запашною смертю помирає» — Александр Поп (1688–1744) — англійський поет, представник і теоретик класицизму в англійській літературі. Люїс наводить строфу з його «Досліду про людину» (1734; І, 200).

«тверезе блаженство» — Джон Мільтон, «Комус», 263.

міф… про Цирцею чи Альцину — Цирцея — у давньогрецькій міфології чарівниця, що жила на острові Еея; в десятій пісні Гомерової «Одісеї» розповідається, що вона перетворила на свиней супутників Одісея й утримувала в себе його самого. Альцина — зла чаклунка з «Несамовитого Роланда» італійського поета Лудовіко Аріосто (1474–1533).

…наче боки у Тиціанового сатира — сатир — у давньогрецькій міфології лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами, супутник бога Діонисія. Тиціан (1488–1576) — італійський маляр епохи Ренесансу, представник венеціанської школи; створив, зокрема, чимало картин на міфологічну тематику.