Айзек Азимов - Фундація та Імперія

Бейта повернулася на своє місце і знову похмуро взяла меню. Цей настрій – заразний. У такий нервовий час одна заплакана дівчинка здатна зіпсувати настрій цілому відділу.

Вона вибрала якусь огидну страву, натиснула потрібні кнопки біля ліктя і поклала меню назад до ніші.

Висока темнокоса дівчина навпроти неї заговорила:

– Небагато ми зараз можемо вдіяти, крім плачу, еге ж?

Її напрочуд повні губи ледь ворухнулися, і Бейта помітила, що їхні кутики були ретельно нафарбовані, щоб демонструвати оту штучну напівусмішку, що зараз вважалася ознакою вишуканості. Бейта відчула в її словах спробу втертися в довіру і насмішкувато глянула на неї, але поверхня столика посунулася й піднялася разом із їжею. Вона обережно розгорнула столове приладдя і відклала його вбік, доки воно не охолоне.

І спитала:

– Невже тобі більше немає про що думати, Гелло?

– Авжеж є, – відповіла Гелла. – Вона звичним рухом кинула недопалок у маленьку западину, і крихітний вогник спопелив його, перш ніж він упав на дно.

– Наприклад, – продовжила Гелла, зіпершись підборіддям на тонкі, добре доглянуті руки, – гадаю, ми можемо чудово домовитися з Мулом і припинити усе це безглуздя. – Але в мене немає…гм…засобів, щоб швидко втекти звідси, коли Мул візьме владу.

Обличчя Бейти виглядало незворушним. Її голос був безжурним і байдужим.

– У тебе часом немає брата або чоловіка на кораблях?

– Ні. Тим більша до мене довіра. Я не бачу жодного сенсу, щоб інші брати та чоловіки жертвували собою.

– Якщо здатися, то жертви напевно будуть не менші.

– Фундація здалася і живе собі спокійно. А наші чоловіки воюють проти усієї Галактики.

Бейта знизала плечима і лагідно сказала:

– Як на мене, найбільше тебе турбує саме перша обставина. – Вона узялася за свою овочеву страву і з’їла її. Запанувала напружена тиша. Ніхто не зреагував на цинізм Гелли ані словом.

Натиснувши на кнопку, Бейта швидко пішла. Столик відразу став прибраний для наступного відвідувача.

Нова дівчина, яка сиділа за три столики звідти, голосно прошепотіла, звертаючись до Гелли:

– Хто вона?

Рухливі губи Гелли байдуже скривилися.

– Племінниця нашого координатора. А ти хіба не знаєш?

– Справді? – Вона ще раз глянула на Бейту. – А що вона тут робить?

– Працює за конвеєром, як і всі. Хіба не знаєш, що це модно – бути патріоткою? Це неймовірно демократично, що аж блювати хочеться.

– Годі тобі, Гелло, – сказала огрядна дівчина, яка сиділа праворуч. – Вона ще жодного разу не нацькувала на нас свого дядька. Облиш її.

Гелла кинула на сусідку байдужий погляд і запалила ще одну сигарету.

Новенька прислухалася до базікання ясноокої бухгалтерки, яка сиділа навпроти. Та швидко торохтіла:

– …кажуть, вона була у Сховищі – у справжньому Сховищі, розумієте, коли там говорив Селдон. А ще кажуть, що мер так розлютився, що аж піна з рота пішла, і були заворушення, і все таке. Вона втекла звідти ще до того, як Мул приземлився, і це була найбільш приголомшлива втеча з усіх, бо їй довелося пробратися через блокаду. Я здивована, чому вона досі не написала про це книжку, зараз книжки про війну неймовірно популярні. А ще вона мала бути на цій планеті Мула – як її там, Калгані, і…

Пролунав гучний дзвінок, і їдальня повільно спорожніла. Бухгалтерка собі бубоніла, а новенька уривала її ввічливими та здивованими вигуками «Спра-а-авді?» у певні моменти.

Коли Бейта повернулася додому, величезні печерні вогні поступово згасали, поступаючись темряві, що означало час сну для порядних та працьовитих людей.

Торан зустрів її біля дверей із бутербродом в руках.

– Де ти була? – спитав він із напханим ротом. А потім вже чіткіше додав: – Я приготував обід із того, що було. Якщо буде мало, не гнівайся.

Але вона обійняла його і здивовано витріщилася.

– Торі, а де твоя форма? Чому ти у цивільному?

– Наказ, Бей. Ранду зараз радиться з Еблінгом Місом, і я не знаю, що сталося. От і все, що можу сказати.

– Я поїду? – Вона імпульсивно притиснулася до нього.

Він поцілував її, перш ніж відповісти.

– Гадаю, так. Мабуть, це буде небезпечно.

– А що зараз безпечно?

– І справді. А ще я послав за Магніфіко, тож він, мабуть, скоро теж прийде.

– Ти хочеш сказати, що його концерт на моторобудівному заводі доведеться скасувати?

– Звичайно.

Бейта пішла до сусідньої кімнати, де чекав обід, що його Торан справді зготував «з того, що було». Вона швидко розрізала сандвічі навпіл і сказала: