Айзек Азимов - Фундація та Імперія

– Напрочуд задовільні, ваша величносте. Підступні чутки, що останнім часом переважали, поширюються дедалі менше. Довіра до вас значно зростає.

– Добре! – Він жестом наказав підлеглому йти і поправив свою витончено зроблену горжетку.

Була вже за двадцять хвилин дванадцята!

Обрана група поважних достойників мерії – лідерів великих торгових організацій – почали з’являтися по одному або по двоє, з пишнотою, що відповідала їхньому фінансовому статусу та прихильності мера до них. Кожен представився мерові, вислухав кілька ласкавих слів і зайняв відведене місце.

І тут зовсім недоречно посеред усієї цієї пихатої церемонії з’явився Ранду з Притулку і без церемоній проштовхався до крісла мера.

– Ваша величносте! – пробурмотів він і вклонився.

Індбур насупився.

– Вам не давали дозволу на аудієнцію.

– Ваша величносте, я прошу дозволу вже тиждень.

– Мені шкода, але державні справи, до яких належить також поява Селдона…

– Мені теж дуже шкода, ваша величносте, але я змушений просити вас скасувати ваш наказ про розподіл кораблів незалежних торгівців між флотами Фундації.

Індбур почервонів від того, що його урвали на півслові.

– Зараз не час для дискусій.

– Ваша величносте, іншого часу не буде, – швидко прошепотів Ранду. – Як представник незалежних торгових світів я запевняю вас, що такий наказ не виконуватиметься. Його потрібно скасувати ще до того, як Селдон вирішить нашу проблему. Щойно критичне становище мине, миритися буде занадто пізно і наш альянс почне танути.

Індбур втупився у Ранду холодним поглядом.

– Ви розумієте, що я головнокомандувач збройних сил Фундації? Маю я право визначати військову політику чи ні?

– Маєте, ваша величносте, але деякі кроки є недоцільними.

– Не бачу жодної недоцільності. У цій критичній ситуації діяти окремими флотами небезпечно. Роз’єднані дії грають на руку ворогові. Пане посол, ми маємо об’єднатися у військовому і політичному відношенні.

Ранду відчув, як у нього стиснулося горло. Він облишив люб’язності і титули мера:

– Ви зараз почуваєтеся в безпеці, бо зараз заговорить Селдон, от і дієте проти нас. А місяць тому ви були м’яким і поступливим, коли наші кораблі розгромили Мула на Терелі. Я міг би нагадати вам, сер, що це флот Фундації п’ять разів зазнав поразки у відкритому бою, а кораблі незалежних торгових світів здобували для вас перемогу.

Індбур загрозливо насупився.

– Ваша присутність на Термінусі, пане посол, більше не бажана. Цього вечора вам буде запропоновано повернутися назад. Крім того, ваші зв’язки зі згубними демократичними силами будуть вивчатися – вже вивчаються.

Ранду відповів:

– Коли я полечу, мої кораблі полетять зі мною. Я нічого не знаю про жодних демократів. Я знаю тільки, що кораблі Фундації здалися Мулу через зраду ваших вищих офіцерів – байдуже, демократи вони чи ні. Я скажу вам, що двадцять кораблів на Горлеґґорі здали за наказом контр-адмірала, коли вони ще були неушкоджені і не переможені. І цей контр-адмірал був вашим близьким соратником – він головував на суді над моїм племінником, коли той тільки повернувся з Калгана. Нам відомо, що це ставалося не раз, тому наші кораблі не ризикуватимуть заради потенційних зрадників.

Індбур сказав:

– Щойно ви вийдете звідси, вас відправлять під варту.

Ранду вийшов під мовчазними поглядами пихатого почту правителів Термінуса.

Була за десять хвилин дванадцята!

Бейта і Торан вже прибули. Вони піднялися із заднього ряду і покликали Ранду, коли той проходив повз. Ранду м’яко усміхнувся.

– Ви все ж таки тут. Як вам це вдалося?

– Магніфіко про це подбав, – усміхнувся Торан. – Індбур наполягає на тому, щоб він створив композицію на візіосонорі про Часове Сховище, де б він сам, певна річ, був героєм. Магніфіко відмовився прийти без нас і сперечатися з ним не було сенсу. Еблінг Міс теж з нами або був тут. Він блукає десь поруч. – Раптом він стривожено запитав: – Щось сталося, дядьку? В тебе не дуже гарний вигляд.

Ранду кивнув.

– Мабуть, так. У нас проблеми, Торане. Боюся, що коли з Мулом вирішать, прийде наша черга.

До них підійшла сувора постать у білому і привіталася, ледь помітно вклонившись.

Темні очі Бейти заясніли, коли вона простягнула руку.

– Капітане Прітчер! Ви тут на чергуванні?

Капітан узяв її за руку і вклонився нижче.

– Аж ніяк. Я так розумію, що доктор Міс зіграв важливу роль у тому, щоб я потрапив сюди, але це лише на певний час. Завтра я повернуся під домашній арешт. Котра година?