Айзек Азимов - Фундація та Імперія

– Був, – крикнув Міс, – тиждень тому. А зараз він бомбардує Термінус.

Бейта відчула, як її повільно охоплює глибока депресія. Це відчуття ставало гострішим і важчим, аж доки їй не стало боляче дихати через спазми у горлі.

Шум натовпу, що зібрався назовні, було вже добре чути. Двері відчинилися, зайшов змучений чоловік і швидко заговорив до Індбура, що шарпнувся до нього.

– Ваша величносте, – прошепотів він, – у місті не працює жоден транспортний засіб, жодна лінія зв’язку. Отримано повідомлення про поразку Десятого Флоту, а кораблі Мула вже ввійшли в атмосферу. Генеральний штаб…

Індбур скорчився і безсило впав на підлогу. Тепер у залі не було чути ані звуку. Навіть натовп на вулиці перелякано мовчав, усі заціпеніли.

Індбура підняли, його губи змочили вином. Вони заворушилися, перш ніж він розплющив очі, і вимовили:

– Здавайтеся!

Бейта відчула, що от-от заплаче – не через смуток та приниження, а насамперед через величезний відчай, що її охопив. Еблінг Міс смикнув її за рукав.

– Ходімо, юна леді…

Вона рвучко вирвалася зі свого крісла.

– Ходімо, – сказав він, – і візьміть із собою вашого музику. – Пухкі губи вченого зблідли і тремтіли.

– Магніфіко, – тихо сказала Бейта. Блазень увесь зіщулився від жаху. Його погляд осклів.

– Мул, – заволав він. – Мул прийшов за мною!

Він несамовито замахав руками від її дотику. Торан нахилився і зненацька вдарив його кулаком. Магніфіко важко впав, втративши свідомість, і Торан поніс його, мов мішок із картоплею.

Наступного дня потворні чорні бойові кораблі Мула сіли на посадкові майданчики Термінуса. Генерал нападників промчав порожньою головною вулицею Термінус-сіті на чужоземному автомобілі, який їхав, хоч усі атомні автомобілі безпорадно стояли.

Про окупацію було оголошено рівно за двадцять чотири години після того, як Селдон з’явився перед колишніми можновладцями Фундації.

З усіх планет Фундації боролися лише незалежні торгівці, і тепер проти них були кинуті всі сили Мула – завойовника Фундації.

Притулок, планета, що ліниво й самотньо рухалася у міжгалактичному вакуумі довкола такого ж самотнього сонця, перебувала в облозі.

За строгими військовими параметрами вона безсумнівно була оточена, бо за двадцять парсеків від неї з будь-якого боку розташувалися військові бази Мула. Протягом чотирьох місяців після гучної загибелі Фундації комунікації Притулку були сплюндровані, як павутиння під лезом бритви. Кораблі Притулку тепер приземлялися лише вдома, і планета стала для них єдиною військовою базою.

Та й за іншими ознаками облога була очевидною, бо безпорадність та приреченість вже панували в душах людей, сіючи в них відчай…

Бейта важкою ходою пройшла коридор, розмальований рожевими хвилями, проминувши ряди столів із молочно-білого пластику, і машинально розшукала своє місце. Вона відсунула високий стілець, неуважно відповіла на ледь почуті нею вітання, втомлено потерла запалені очі й узяла меню.

До горла підкотилася відраза від надміру грибних страв, які вважалися на Притулку делікатесами, а їй, з її фундаційними смаками, видавалися неїстівними, та потім почула поруч ридання і підвела голову.

Досі вона мало звертала увагу на Джуді – простацького вигляду кирпату блондинку з байдужим обличчям, що сиділа за столиком збоку від неї. Та зараз Джуді гірко плакала, кусаючи вологий носовичок і здушуючи свої схлипування, аж її обличчя вкрилося червоними плямами. Каптур її безформного протирадіаційного костюма був відкинутий на плечі, а прозорий захисний щиток для обличчя впав у десерт, в якому й продовжував лежати.

Бейта і собі приєдналася до трьох дівчат, які по черзі марно втішали Джуді, плескаючи її по плечах, погладжуючи по голові і щось бурмочучи.

– Що сталося? – пошепки спитала вона.

Одна з них повернулася до Бейти і стримано знизала плечима:

– Не знаю. – Проте зрозумівши недоречність жесту, відвела Бейту вбік. – Гадаю, в неї був важкий день. І вона переймається за чоловіка.

– Він у космічному патрулі?

Бейта доброзичливо простягнула руку до Джуді.

– Чому б тобі не піти додому, Джуді? – Її голос звучав бадьоро і вимогливо порівняно з попередніми лагідними та ненаполегливими вмовляннями.

Джуді підвела ображене обличчя.

– Я вже була на цьому тижні…

– То сходи вдруге, бо якщо ти залишишся на роботі, наступного тижня пролежиш вдома три дні. Тож зараз для тебе піти додому означає виявити патріотизм. Дівчата, хтось із вас працює в її відділі? Тоді подбайте про її картку. А ти, Джуді, краще сходи до вбиральні і приведи себе до ладу. Ну ж бо!