Айзек Азимов - Фундація та Імперія

Барр підвів голову від майже мікроскопічного шрифту і засмучено вигукнув:

– Бовдур! Клятий чепурун! То оце повідомлення?

– Га? – спитав Деверс. Він був трохи розчарований.

– Це нічим нам не зараджує, – вичавив із себе Барр. – Наш придворний підлабузник вирішив побавитися у генерала. Без Ріоса він тепер сам є командувачем і мусить заспокоювати свою нікчемну натуру, вивергаючи помпезні рапорти про військові справи, де він нічого не розуміє. «Такої ось планети більше не існує». «Наступ триває». Павич безголовий!

– Та зачекайте, зачекайте хвилину. Постривайте…

– Викиньте його геть. – Старий зневірено відвернувся. – Заради Галактики, я не очікував, що там буде якась сенсація світового масштабу, але у військовий час розумно припустити, що якщо не передати навіть звичайнісінький наказ, це завдасть шкоди просуванню військ і згодом призведе до ускладнення. Ось чому я схопив капсулу. Але ж хіба йшлося про таке! Краще б вона там і залишилася. Це змарнувало б Ріосу одну хвилину часу, який він тепер використає розумніше.

Та Деверс вже підвівся.

– Може трохи вгамуєтеся і припините нарікати? Заради Селдона…

Він сунув клапоть повідомлення Баррові під носа:

– А тепер прочитайте це знову. Що він має на увазі, коли говорить про «остаточну мету»?

– Завоювання Фундації. Хіба ні?

– А може, він мав на увазі захоплення Імперії? Ви ж знаєте, що саме це він вважає своєю остаточною метою.

– А якщо й так?

– Якщо так! – Крива посмішка Деверса загубилася у бороді. – От погляньте, що я вам зараз покажу.

Одним пальцем він заштовхав щедро вкритий монограмами пергамент назад до гнізда. Він зник там із тихим клацанням, і куля знову стала гладенькою і неушкодженою. Зсередини було чути, як дзижчать змазані коліщатка, а потім стало тихо.

– А тепер цю капсулу не розкриєш, не знаючи особистих характеристик Ріоса, чи не так?

– Присягаюся Імперією, ні, – сказав Барр.

– Отже, документ, який він містить, є для нас невідомим і абсолютно справжнім?

– Присягаюся Імперією, так, – відповів Барр.

– Імператор зможе її відкрити, чи не так? Особисті характеристики Ріоса мусять бути у картотеці. Ми у Фундації зберігаємо записи про наших урядовців.

– У столиці Імперії чинять так само, – погодився Барр.

– Отже, тоді ви, сивеннський патрицій та пер держави, скажете цьому Клеону, цьому Імператорові, що його ручний папуга і найвидатніший генерал змовилися його вбити, і вручите йому цю капсулу як доказ «остаточної мети» Бродріґа.

Барр знесилено сів.

– Зачекайте, я вас не розумію. – Він погладив свою запалу щоку і сказав: – Ви ж не серйозно?

– Серйозно. – Деверс розсердився. – Послухайте, дев’ятьом з останніх десяти Імператорів перерізали горлянки або стріляли в живіт їхні генерали, що плекали мрії про великі часи. Ви самі мені не раз про це розповідали. Старий Імператор повірить нам так швидко, що в Ріоса запаморочиться в голові.

Барр ледь чутно пробурмотів:

– Він це серйозно. Заради Галактики, чоловіче, не можна здолати кризу Селдона завдяки такій фантастичній, непрактичній схемі. А якби вам не потрапило до рук це повідомлення? Чи якби Бродріґ не використав слово «остаточна»? Селдон не покладався б на саму фортуну.

– А що, як нам пощастить? Ніщо не має завадити Селдонові цим скористатися.

– Звичайно. Хоча… – Барр замовк, а потім заговорив із відчутною напругою, – послухайте. По-перше, як ви потрапите на Трентор? Ви не знаєте, де він розташований, і я не пам’ятаю докладних координат, тим паче гіперпросторових. Ви навіть не знаєте, де перебуваєте зараз.

– В космосі не загубишся, – усміхнувся Деверс. Він вже був біля панелі управління. – Ми висадимося на найближчій планеті і повернемося звідти з детальними координатами та найкращими навігаційними мапами, які лише можна купити за сто тисяч рожевеньких від Бродріґа.

– І з діркою від бластера у животі. Наші описи вже розіслали по всіх планетах у цьому районі Імперії.

– Доку, – терпляче відповів Деверс, – не будьте тупим селюком. Ріос сказав, що мій корабель занадто легко здався, і він не жартував, друже. Цей корабель має достатню вогневу міць та досить потужне силове поле, щоб витримати будь-що, що трапиться нам тут, далеко від кордону. А у нас є ще й особисті силові поля. Імперські хлопці їх так і не знайшли, але вони й не мали їх знайти.

– Добре, – сказав Барр, – добре. Припустімо, що ви на Тренторі. Як ви побачите Імператора? Ви вважаєте, що в нього є години прийому?