Айзек Азимов - Фундація та Імперія

Заплативши певну суму іридієвих монет, Барр узяв зі стосу верхню газету. Це були «Імперські новини» Трентора – офіційний друкований орган уряду. У глибині читальні було чути, як із м’яким клацанням з’являються нові примірники, що друкуються за дистанційними командами від машин із редакції «Імперських новин», яка перебувала за десять тисяч миль по коридору (шість тисяч, якщо летіти повітряною машиною) – і точнісінько так само друкувалися десять мільйонів примірників у десяти мільйонах інших читалень по всій планеті.

Барр глянув на заголовки і тихо сказав:

– Що будемо робити насамперед?

Деверс намагався подолати депресію. Він опинився у світі, що був далеко від його батьківщини, у світі, що спантеличував його своєю заплутаністю, і посеред людей, дії яких він не міг осягнути, а мову майже не розумів.

Його гнітили безліч металевих веж, що були навколо і тягнулися за обрій; усе це заклопотане та неуважне життя світового мегаполісу занурило його у жахливий морок самотності та пігмейської меншовартості.

Він відповів:

– Я краще залишу це на ваш розсуд, доку.

Барр тихо й спокійно сказав:

– Я намагався вам розповісти, але в це не повіриш, доки сам не побачиш, це так. Знаєте, скільки людей за день хочуть побачитися з Імператором? Близько мільйона. А знаєте, зі скількома він зустрічається? Приблизно з десятьма. Нам доведеться пробратися через урядовий апарат, а це ще важче. І ми не можемо дозволити собі підкуп аристократії.

– У нас майже сто тисяч.

– Цієї суми вистачить на одного пера Імперії, а нам потрібно пройти щонайменше трьох або чотирьох, щоб прокласти надійний шлях до Імператора. Можна купити п’ятдесятьох головних комісарів або старших інспекторів, щоб зробити те саме, а вони, можливо, коштуватимуть нам сотню кожен. Розмовляти буду я. По-перше, вони не втямлять ваш акцент, а по-друге, ви не розумієтеся на етикеті хабарництва в Імперії. А це, запевняю вас, справжнє мистецтво. Овва!

На третій сторінці «Імперських новин» було саме те, що він шукав, і він передав газету Деверсу.

Деверс повільно читав. Слова видавалися йому дивними, але він усе зрозумів. Він підвів голову, і в його очах застигла тривога. Потім сердито ляснув долонею по газетній шпальті.

– Ви гадаєте, цьому можна довіряти?

– До певної міри, – спокійно відповів Барр. – Дуже малоймовірно, щоб флот Фундації повністю знищили. Мабуть, про це повідомляли вже декілька разів, якщо вони користуються звичайними методами військової звітності, яка притаманна столиці, що розташована далеко від поля бою. Однак це також означає, що Ріос виграв ще одну битву, що, втім, не є аж таким несподіваним. Тут пишуть, що він захопив Лоріс. Це столична планета Королівства Лоріс?

– Так, – задумливо сказав Деверс. – Або того, що колись було королівством Лоріс. І це менше, ніж за двадцять парсеків від Фундації. Доку, ми мусимо діяти швидше.

Барр знизав плечима.

– На Тренторі поспішати не можна. Якщо ви спробуєте, вас, найімовірніше, пристрелять з атомного бластера.

– Скільки це займе часу?

– Місяць, якщо нам пощастить. Місяць часу і наші сто тисяч кредитів – якщо їх вистачить. І якщо Імператору не спаде зараз на думку поїхати на літні планети, де він взагалі не зустрічається з прохачами.

– Але Фундація…

– Хай вони дбають про себе самі, як і раніше. Послухайте, вже час вечеряти. У нас попереду цілий вечір, і ми можемо скористатися ним, як завгодно. Ви ж розумієте, що ми більше ніколи не побачимо Трентор або щось схоже на нього.

Головний комісар зовнішніх провінцій безпорадно розвів пухкими руками і втупився у прохачів короткозорими совиними очима.

– Але Імператор нездужає, джентльмени. Звертатися до мого начальника з цією справою насправді не має сенсу. Його імператорська величність вже тиждень ні з ким не бачиться.

– Він нас прийме, – із залізною впевненістю сказав Барр. – Це питання стосується члена апарату особистого секретаря.

– Це неможливо, – рішуче сказав комісар, – ця спроба коштуватиме мені посади. Але якби ви трохи пояснили суть вашої справи… Зрозумійте, я готовий вам допомогти, але мені вкрай потрібна якась конкретика, щось, що я міг би викласти своєму начальнику як причину.

– Якби моє питання можна було вирішити, звернувшись до будь-кого з найвищих урядовців, – впевнено натякнув Барр, – я навряд чи вважав би його настільки важливим, щоб добиватися прийому в його імператорської величності. Пропоную вам ризикнути. Скажу так: якщо його імператорська величність надасть нашій справі великого значення, а ми гарантуємо, що так і буде, ви напевно отримаєте нагороду, на яку заслуговуєте, за те, що нам допомогли.