Айзек Азимов - Друга фундація

І тоді,

(У цей момент вона засапалася, і тому просичала ці слова між зубами, але передавач просто записав їх – спокійно і витончено.) коли зникло те, що лишилося від Першої Імперії, а уламками

й осколками цього зігнилого колоса взялися правити лише безпорадні отамани,

( Цю фразу вона запозичила з трилера, який бачила минулого тижня, але стара міс Ерлкінг не слухала нічого, крім симфоній чи лекцій, тому вона ніколи не здогадається.)

з’явився Мул.

Цей дивний чоловік не був передбачений Планом. Він був мутантом, і його народження неможливо було передбачити. Він мав дивну і таємничу силу контролювати і маніпулювати людськими емоціями, й у такий спосіб він зміг підкорити своїй волі всіх людей. Із приголомшливою швидкістю він став переможцем і будівником нової Імперії, аж доки нарешті не розгромив саму Фундацію.

І все ж він так і не запанував над Всесвітом, тому що його перший могутній стрибок зупинила мудрість і відвага великої жінки, (Знову ця стара проблема. Тато наполягатиме, щоб вона ніколи не хвалилася тим, що є онукою Бейти Дарелл. Усі це знали, а Бейта була просто найвидатнішою жінкою в історії, бо саме вона зупинила Мула.)

і в деякому сенсі правдива історія про це відома дуже небагатьом.

(От так! Якщо їй доведеться читати про це перед класом, то ці слова треба вимовити загадковим голосом, і хтось напевне спитає, а якою ж є справжня історія, і тоді… ну, вона ж просто не може не розповісти правду, якщо її спитають, чи не так? Вона вже прокрутила в голові зворушливе та промовисте пояснення для суворого батька, який почне її розпитувати.)

Після п’яти років обмеженого правління Мула, сталася інша зміна, причини якої невідомі, і він облишив свої плани подальшого завоювання. Його останні п’ять років були правлінням освіченого деспота.

Дехто каже, що зміни у поведінці Мула були спричинені втручанням Другої Фундації. Проте нікому досі не вдалося виявити ні точне місцерозташування цієї Фундації, ні точно визначити її функцію, тому ця теорія залишається недоведеною.

Із моменту смерті Мула виросло ціле покоління. То що буде в майбутньому тепер, коли його вже немає? Він призупинив план Селдона і, здавалося, повинен був розбити його вщент, але щойно він помер, Фундація знову постала, ніби наднова з попелу конаючої зірки.

(Це вона вигадала сама.)

І тепер планета Термінус – знову центр торгової федерації, яка є майже такою ж великою та багатою, як і до завоювання, і навіть більш мирною та демократичною.

Чи так було заплановано? Чи й досі живе велика мрія Селдона, і чи все ж таки виникне через шість століть Друга Галактична Імперія? Особисто я в це вірю, тому що

(Це була важлива частина. Міс Ерлкінг завжди виводила ці великі потворні каракулі червоним олівцем: «Але це лише опис. Які твої особисті реакції? Подумай! Вислови свою думку! Проникни у власну душу!». Проникнути у власну душу. Багато вона знала про душі, зі своїм кислим обличчям, на якому за все життя ні разу не з’являлась усмішка…)

ніколи політична ситуація не була настільки сприятливою, як зараз. Стара Імперія вже повністю знищена, а період правління Мула поклав край ері отаманів, яка передувала йому. Більшість навколишніх районів Галактики – цивілізовані та мирні.

До того ж, внутрішній стан Фундації зараз кращий, ніж будь-коли. Деспотичні часи спадкових мерів до завоювання поступилися місцем демократичним виборам ранніх часів. Більше не існує дисидентських світів незалежних торгівців; немає тих несправедливостей і викривлень, під час яких великі багатства зосереджувалися в руках жменьки людей.

Тому нема причин боятися невдачі, якщо тільки думка про те, що Друга Фундація становить небезпеку, не є правдою. Ті, хто так вважає, не мають жодних доказів на підтвердження своїх слів, а лише розпливчасті страхи та забобони. Я думаю, що наша впевненість у собі, у своїй державі й у великому плані Гарі Селдона має витіснити з наших сердець усі невизначеності і

(Гм. Це була жахлива банальність, але щось таке й очікувалося в кінці.)

тому я скажу…»

На цьому «Майбутнє плану Селдона» обірвалося, бо хтось дуже чемно постукав у вікно, і коли Аркадія підскочила, спираючись на бильце крісла, то зустрілася з усміхненим обличчям за склом. Симетрично однакові риси цього обличчя цікаво підкреслювала коротка вертикальна лінія прикладеного до губ пальця. Зробивши невеличку паузу, потрібну для того, щоб удати зніяковіння, Аркадія злізла з крісла, підійшла до кушетки, що стояла перед широким вікном із примарою, і, ставши на кушетку колінами, задумливо подивилася перед собою.