Айзек Азимов - Друга фундація

Ченніс, який сидів на підлозі біля стіни, відчув, як не без допомоги Першого Спікера його кайдани розірвалися назавжди, і випростався. Із його уст вирвався довгий і недовірливий крик:

– То ви хочете сказати, що Россем не є Другою Фундацією?

Його життєві спогади, всі знання, яких він набув, – усе це закружляло в його голові шаленим вихором.

Перший Спікер усміхнувся.

– Бачите, Перший Громадянине, Ченніс так само засмучений, як і ви. Звичайно, Россем не є Другою Фундацією. Хіба ж ми настільки божевільні, щоб привести вас, нашого найбільшого, наймогутнішого і найнебезпечнішого ворога до свого власного світу? О, ні!

Дозвольте вашому флоту бомбардувати Россем, якщо вам так хочеться, Перший Громадянине. Нехай нищать усе, що можуть. Бо в кращому разі вони зможуть убити лише Ченніса і мене, а це аж ніяк не поліпшить ваше становище.

Експедиція Другої Фундації на Россемі, що функціонувала тут тимчасово в образі старійшин цього селища, вчора сіла на кораблі і повертається на Калган. Звичайно, вони ухилятимуться від вашого флоту і прибудуть щонайменше за день до вашого прибуття – тому я, власне, вам усе це й розповідаю. Якщо я не скасую своїх наказів, то коли ви повернетеся, побачите повсталу Імперію, розвалену державу, а відданість вам збережуть лише люди з вашого флоту. Але їх буде безнадійно мало. Ба більше, люди з Другої Фундації вже будуть на вашому головному флоті і простежать, щоб ви більше не змогли нікого навернути. Вашу Імперію знищено, мутанте.

Мул повільно схилив голову, загнаний у глухий кут відчаєм і гнівом.

– Так. Занадто пізно. Занадто пізно… Тепер я це розумію.

– Тепер ви це розумієте, – погодився Перший Спікер. – І все ж таки не до кінця.

Коли у мить розпачу розум Мула відкрився, Перший Спікер, який заздалегідь був готовий до цього і впевнений у результаті, вмить проник у нього. Щоб цілковито змінити супротивника, знадобилася лише частка секунди.

Мул підняв голову і сказав:

– Отже, я повертаюся на Калган?

– Звичайно. Як ви почуваєтеся?

– Надзвичайно добре. – Він наморщив лоба. – А ви хто такий?

– Хіба це має якесь значення?

– Звичайно, ні. – Він відмахнувся від цього питання, а відтак торкнувся плеча Прітчера. – Прокинься, Прітчере, ми летимо додому.

За дві години після цього Бейл Ченніс уже почувався достатньо добре, щоб пересуватися самостійно. Він запитав:

– І Мул ніколи про це не згадає?

– Ніколи. Він зберіг свої розумові здібності та Імперію, але його мотиви тепер абсолютно інші. Саме поняття Другої Фундації нічого для нього не означає, і він – мирний громадянин. Віднині Мул буде і набагато щасливішим – хоч би ті кілька років життя, що йому залишилося прожити через його хворобу. А потім, після його смерті, план Селдона буде втілюватися далі, хай би що трапилося.

– А це правда, – не вгавав Ченніс, – що Россем не є Другою Фундацією? Я міг би заприсягтися, запевняю вас, що я знаю , ніби вона тут. Я не божевільний.

– Ви не божевільний, Ченнісе, просто, як я вже казав, вас змінили. Россем – не Друга Фундація. Ходімо! Нам теж слід повертатися додому.

Бейл Ченніс сів у маленькій кімнаті, облицьованій білими кахлями, і дозволив своєму розумові розслабитися. Йому подобалося жити у теперішньому часі. Тут були стіни й вікна, а за вікнами – трава. Вони не мали назв. Це були просто речі. Були ліжко, стілець та книжки, що непоспішно перегорталися на екрані у нього в ногах. Була медсестра, яка приносила їжу.

Спочатку він докладав зусиль, щоб зібрати докупи уривки почутого. Як от, наприклад, розмову отих двох.

Один сказав:

– Зараз – повна афазія. Все очищено, і гадаю, що без шкоди для нього. Потрібно буде лише повернути первісні записи його мозкових хвиль.

Він знав ці звуки напам’ять, і вони чомусь здавалися особливими – так ніби мали якесь значення. Але навіщо через це хвилюватися?

Краще помилуватися мінливою красою кольорів на екрані, лежачи на тому, на чому він лежав.

А потім хтось увійшов і щось зробив із ним, і він на довгий час заснув.

І коли все це минуло, ліжко раптом зробилося ліжком, а він усвідомив, що лежить у лікарні, і що слова, які він запам’ятав, набули сенсу.

Він сів:

– Що відбувається? Перший Спікер був поруч:

– Ти на Другій Фундації, і до тебе повернулася свідомість – твоя справжня свідомість.

– Так! Так! – Ченніс усвідомив, що він є самим собою, і відчув неймовірні тріумф та радість.