Дэниел Киз - Доторк

Але що він, що вона заснути не могли. Карен закинулася снодійним, і ніч перетворилася на карнавальну жаску їзду крізь темний тунель, освітлений істотами, що виникали то тут, то там, з кігтистими лапами, роздутими головами, виряченими очима чи лускатою шкірою, і всі вони звинувачували її в тому, що дала життя їхнім деформованим тілам.

Барні крутився й вертівся в ліжку, доки за вікном не посіріло. Зрештою, відкинувши всі намагання заснути, він спустився вниз і ввімкнув кавоварку. Отже, вона не жартувала про вагітність. Але чому тепер, коли сама думка про це сміховинна? Що вона знає про можливий вплив радіації на плід? Тоді, згадавши, який лікар Лірой відвертий, Барні вирішив, що вона, мабуть, знає, чого чекати.

Очевидно, що Карен не планувала повідомляти про це отак. І все одно приємно було побачити шок на обличчях подружжя Бредлі.

Коли Карен зійшла вниз, її обличчя було напружене й бліде. Барні розглядав її, поки вона ставила на стіл свої чашку й блюдце. Поки по ній майже не було видно. Так, трішки погладшала в талії, груди стали повнішими. Який же він дурний, що не помітив цього раніше. Обтяжений власними фізичними змінами, він зовсім не помічав, як змінилася вона.

— То я нарешті стану щасливим татусем після трьох років.

Карен поклала дві скибки хліба в тостер, не повертаючи до нього очей.

— То весь той час, що я думав, наче тебе нудить від радіації, насправді ж нудило від цього?

— Ні, Барні, не весь час. Було потрохи того й іншого. Мене насправді не дуже нудило. Думаю, якимсь дивним чином вагітність допомогла моєму тілу побороти ті симптоми.

— Коли пологи? Чи це також таємниця?

— Кінець грудня, — тихо відповіла вона, не хотіла ні його провокувати, ні сама провокуватися. Їй було соромно, що вона так дешево скористалася цим трюком, щоб шокувати батьків.

— А хто батько?

Не встиг він вимовити це, як йому стало соромно.

— Вибач, сплів дурницю.

— Ага.

— Ну, не дуже гарно було приховувати це від мене. Ти, мабуть, уже давно знаєш.

Карен сьорбнула каву.

— Лише з минулого місяця точно. Лікар Лірой вважав, що потрібно сказати тобі відразу, але я спочатку все сама хотіла обдумати. Мушу вирішити, залишати дитину чи ні.

— А я тут не маю права голосу? — До минулого тижня він би висловився прямо, але тепер через її страх і збентеження хотів говорити розважливо. Її тепер дуже легко образити.

Її зітхання пронеслося м’язами горла.

— Я не хочу, щоб мене хтось переконував, поки що. Спочатку треба знати, чого я сама бажаю — маю на увазі насправді. Не чого я мала б хотіти, чи чого всі очікують, щоб я хотіла, чи чого було б розумно хотіти. Я хочу знати, чи цілком я від початку до кінця цього бажаю. Якщо зрозумію й діятиму згідно з цим, хоч би що сталося, так буде правильно.

— Ти чекаєш якогось знаку?

— Зсередини. Від самої себе. Я думала, він прийде уві сні, але мені сняться одні кошмари. Коли я була маленькою, то багато спала. Завжди, коли в мене були проблеми, я йшла спати, мені снились ельфи та феї, і вони мені радили, що робити. Я не розповідала, що мене водили до психіатра через те, що я багато спала? Тепер жодної казкової країни. Лише якісь страшні місця. — Вона присоромлено глянула на нього. — Ще ніколи нікому про це не розповідала. Нікому ще так не відкривалася.

— У нас не було часу.

— Ні, не тому. Завжди щось між нами стояло. Ми ніколи не були близькими. Мені бувало неприємно. І — до того, що сталося, — ти б просто посміявся.

Барні взяв її за руку, Карен вчепилася в неї.

— Барні, мені страшно. Я не знаю, що правильно. — Раптом очі її подивовано розширилися.

— Що таке?

— У мене дивне відчуття.

Він підійшов до місця, де вона сиділа.

— Ти дуже напружена.

— Ні. Усередині мене ніби тріпочуть крила. То дитина.

— Ти впевнена? Коли б ти мала почати відчувати рухи?

— На четвертому-п’ятому місяці. Десь тоді плід починає рухатися. Барні, мені страшно.

— Та то, мабуть, пусте. Просто уява в тебе розігралася. Ти не виспалась, і ще ж та вчорашня сцена…

Думка про життя всередині неї налякала його. Він має щось зробити, але що? Барні зі здивуванням усвідомив, що вже дорослий, зрілий чоловік, але це все одно якось дивно для нього. Чому він так мало знає про вагітність і пологи?

— У твоєму стані можуть бути різні причини: гази чи… Що таке?

Карен прикрила долонею рота.

— Я мушу вирішити, — видихнула вона. — Воно живе й зростає всередині мене, а я не знаю, що робити. — Карен підвелася й пішла у вітальню. Коли Барні подався за нею, відмахнулася від нього. — Я хочу побути на самоті. Будь ласка, Барні, мушу подумати.