Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

Головною метою «Глобального джихаду» було встановлення влади всесвітнього халіфату не на расово-національній і не на класово-інтернаціональній основі, а на відданості Аллаху та його Пророку. Омар аль-Бакр добре розумів, що ця ціль недосяжна без примирення і об’єднання сунітів і шиїтів, між якими пролягли ріки крові, століття ненависті. Тому першим кроком Омара після 2082 року, відколи він очолив міжнародний ісламський фронт проти юдеїв та християн, було відновлення створеної в 2011 році в Індонезії сунітсько-шиїтської богословської ради — органу примирення і єднання майже двомільярдної громади мусульман, тридцять відсотків з яких становили шиїти. Саме Омар аль-Бакр мав найбільше особистих підстав до реуніфікації мусульман, бо саме в ньому вигадливо поєдналися ці ворогуючі течії: був народжений у 2042 році в Саудівській Аравії в сім’ї мільярдера-суніта, який твердив, що рід їхній виходить із роду праведника халіфа Абу Бакра, і матері — шиїтки іранського походження, прекрасної персіянки, сонцесяйні очі якої вразили серце Омарового батька, президента нафтової компанії, що діяла на території колишнього Іраку. Сім’я матері Омара Фатіми належала до древнього шиїтського роду, започаткованого шахом Персії шейхом Ісмаїлом у XVI столітті. Шлюб суніта і шиїтки ледве не спричинив локальну, війну, але перемогли загальноісламські бізнес-інтереси: сунітські нафтові компанії аль-Бакра та шиїтсько-іранські нафтопереробні заводи, що належали сім'ї Фатіми, доповнювали одне одного і тому об’єдналися в єдину могутню імперію «М.Е.ОіІ» (Middle East Oil), яка не знала релігійних поділів, лише сповідувала спільні кланові цілі економічного розширення і фінансової експансії.

Навчаючись спочатку в Женеві, а згодом у Гарварді, в школі бізнесу імені Дж. Кеннеді, Омар, оточений слугами, вчителями, помічниками і охороною, отримав фундаментальну релігійну освіту, двічі здійснивши паломництво у Мекку та Медіну й ґрунтовно вивчивши Коран, глибоко пізнавши суни та хадити пророка Мухаммада і палко дотримуючись законів шаріату. Він, змолоду дивуючи свою сім’ю мудрістю, святістю та рівнонаближеністю до сунітів і шиїтів, став шейхом і заслужив право носити чорну чалму. Щоправда, під час бойових дій він іноді надягав вицвілу на сонці зелену чалму, яка також свідчила про його наближеність до Пророка.

У колекції Фатхуліна зберігалося рідкісне фото молодого Омара аль-Бакра на обкладинці журналу «Time — News Week» за 2064 рік із підписом «Найвродливіший араб світу. Гарвард пишається своїм студентом». Тонке смагляве обличчя мрійливого юнака з сяючими блакитними очима, густі вії, за довжиною своєю могли суперничати зі штучними, що наклеювали на верхні повіки щітками найкращі косметичні фірми; чорна борідка, ледве закучерявлена, прокреслювала ніжні обриси Омарового лиця, доводячи образ молодого нафтового принца до меж досконалості, а молодих жінок — до екстазу. Б короткій біографічній замітці йшла мова про те, що на батьківщині Омара троє заміжніх жінок за рішенням шаріатського суду були покарані каменуванням за спроби непристойного залицяння до молодого хлопця.

На запитання журналу — свідком якої події хотів би стати Омар, він відповів, що бажає побачити, як дванадцятий імам Мухаммад аль-Махді, який у п’ятирічному віці сховався в печері, залишить укриття й повернеться у світ, прийде, як Месія, аби об’єднати сунітів і шиїтів. Американські кореспонденти-безвірники, слухаючи молодого красеня напівараба-напівперса, думали, либонь, що він розповідає їм орієнтальні казки з «Тисячі і однієї ночі», не розуміючи своїм цинічно-прагматичним куцим розумом, що Омар бачить себе в ролі Месії-Махді — і не лише марить цим, а й готує себе до цього покликання: вивчає західну економіку і державні системи, західні інформаційні технології, західну ментальність і психологію для того, щоб невдовзі оголосити нещадну війну цьому світові й використати свої знання для досягнення перемоги у цій війні.

По закінченні Гарварду сліди Омара губляться на п’ять років: ходили чутки, що він перебував у цей час в загоні моджахедів, що діяв у Пакистані та Афганістані, але достовірних відомостей про це немає. Проте відомо, що в тридцятирічному віці він пережив разючу трансформацію: замість мрійливого вродливого юнака з’явився зрілий чорнобородий воїн Аллаха, захисник усіх гноблених, принижених, прибитих злиднями і розчавлених глобалізацією мусульман, будівничий всесвітнього халіфату, який гаслом нової держави проголосив не економічну потужність, не добробут її громадян, а справедливість.