Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

Йому стало ніяково, наче спіймали на якомусь негарному вчинку. Слідство не рухалось з місця, а він, завантажений тисячами справ…

— Вибачте… Як вас звуть?

— Марія.

— Вибачте, пані Маріє (чомусь на мить згадав свою мати Марію), слідство посувається, але дуже повільно. Але я негайно…

— Знаєте, пане генерале, що про вас кажуть у народі? — перебила його Войчишина. Він мовчав. — Що ви — вбивця мого чоловіка. Вся Галичина в цьому переконана. І поки ви при владі — вбивцю не буде знайдено.

— Ви дуже помиляєтесь, пані Маріє, — вимовляв він дерев’яні слова пересохлим голосом.

— Я можу помилятись, але народ — ні. Роман був небезпечним для вас конкурентом. Шукайте, кому було вигідне це вбивство. Всі це знають.

Вона зім’яла сумочку, наче ганчірку, яку треба викрутити.

Він зрозумів, що будь-які його слова тут зайві.

— Чим вам допомогти?

— Дякую, пане генерале. Мені призначили персональну пенсію, Романові поставили пам’ятник із золотим німбом. Наче він Шевченко чи Міцкевич, — схлипнула вона. — Але доки не будуть знайдені справжні Романові вбивці — я не заспокоюсь, так і знайте.

Вона повернулась і різко попрямувала до виходу, риючись у сумочці й шукаючи хусточку, щоб висякатись.

Гайдук не розповів Олі про цей випадок — не хотів додавати до її хвороби мук, залишив цей біль у собі. Під час свого владарювання він багато чого не розповідав дружині.

Саме тоді, коли тихо згасала Оля й коли по ночах йому почали привиджатися тіні тих, кого усунув на своєму шляху, — колишній Президент і мрійник Капран-Воля покінчив життя у таборі для інтернованих у Волинських лісах, повісився на простирадлах, залишивши записку з прокляттями Гайдуку і всій його сім’ї до сьомого коліна, — саме тоді, замість рухатись не зупиняючись до сяючих вершин Абсолютної Влади, як учив його Вчитель (бо влада — як гірське повітря, її ніколи забагато не буває) — Гайдук почав повертатися додолу. Тобто, як переконані були ті, хто стояв при владі, спускатися в пекло, в ті темні долини, де жили мільйони підданих, колишніх кріпаків, а тепер — щасливих боржників банків, не власників, а орендарів, яким військовий режим України-Руси вперше за сотні років подарував ілюзію ситого, заможного життя у власних дешевих будинках, можливість мати власні дешеві автомобілі й маленькі літачки, стереоскопічні телевізори, play stations і комунікаційні гаджети. Натомість кожному громадянинові був присвоєний ідентифікаційний номер — від дня народження до смерті — з зашифрованими біогенетичними, медичними та державно-правовими (порушення, злочини, відбування кари і т. п.) даними, що ставило під тотальний контроль держави населення країни. МГБ (Медико-генетичне бюро) розпочало виконання таємного проекту: дешифруючи генетичний код людини, дослідники намагалися визначити найбільш небезпечні в соціальному плані особистості потенційних революціонерів, бунтівників, анархістів, людей, здатних на замахи, розрухи і громадянську непокору. Взамін за спокійне забезпечене існування народ був звільнений від політичних пристрастей, брехливих партійних гасел, що несли лише розбрат, від дурної парламентської суєти, пустопорожніх обіцянок популістських блазнів і шулерів та нападів штучно стимульованої суспільної ненависті, притаманних ліберальній виборній демократи. Епоха гламуру й моральної вседозволеності, агресивної пропаганди поп-зірок, нав’язування окремими збоченцями-режисерами свого хворобливого бачення людських стосунків скінчилася — замість цього прийшло спокійне, цензуроване й контрольоване, але об’єктивне інформування суспільства, що дало можливість різко зменшити розповсюдження TDV — Television Debility Virus, виділеного професором Вебером у чистому цифровому вигляді, — завдяки чому була виготовлена перша вакцина проти цього психічного захворювання.

Хіба це не блискучий результат авторитарного правління військових в ім’я добробуту народу?

Таємні дослідження Національного агентства внутрішньої безпеки статистично достовірно доводили, що з таким станом справ погоджувалось близько вісімдесяти відсотків населення, що було переконливим доказом найвищої людяності й справедливості правлячого режиму. Понад п’ятдесят відсотків респондентів вважали Гайдука добрим правителем.

З хабарами було майже повсюдно покінчено — і не тільки шляхом розстрілів і повішень, — а головно завдяки запровадженню pricelist’iв — тобто офіційних цінників: за будь-які послуги призначалася справедлива плата — за перебування в лікарні, за допомогу вдома чи підготовку учнів і студентів. Готівки на руках населення майже не було, хоча грошова одиниця укр існувала; у перші ж місяці перебування військового режиму при владі хтось розповів Гайдукові, сміючись, що куна, запроваджена Волею, на мові однієї з балто-угорських країн означає ніщо інше, як жіночий статевий орган. «Бляха-муха», як казав колись Григорій Невінчаний. Гайдук наказав негайно змінити назву на щось більш людське, зрозуміле народу. Під час реформи кожному громадянину України-Руси внесли на рахунок по десять тисяч укрів і відкрили кредит на сто тисяч укрів, що давало змогу розпочати свій бізнес, орендувати землю або сплатити за навчання дітей.