Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

Вже будучи кардиналом, примасом Словацької католицької церкви, Мікулаш Куцка зажив слави своїм фундаментальним твором «Мистецтво християнської любові і виклики Темряви» (2070). Книга ця була просякнута духом каяття за злочини і помилки католицької церкви, яка свого часу не змогла подолати суперечності між євангельською аскезою і відстороненістю Христа та його апостолів від мирських принад, та бажанням церкви побудувати не Град Божий, а Храм Земної Влади у всій його імперсько-римський цезаро-папській величі. «Можливо, прийдуть часи, — писав у епілозі своєї книги Папа, — коли розкішні храми Ватикану будуть перетворені на музеї високого мистецтва, а християни, об’єднані у вільні громади на кшталт тих, що існували у першому тисячолітті, молитимуться у скромних церквах, де глибше проявляється справжній дух братерства і солідарності. Християнство не повинно залякувати людей страшними карами земними і небесними, а дати глибоке розуміння праведних моральних істин, проголошених Ісусом Христом у його Нагірній проповіді. Тільки об’єднані любов’ю, а не страхом, євангельською мудрістю, а не максималістським фанатизмом, толерантністю, а не догматичною ненавистю, християни зможуть протистояти всім сучасним і майбутнім загрозам». Завершив книгу кардинал Куцка тривожною засторогою: «Великі мудреці древності — Плутарх і Цицерон — казали, що незадовго до народження християнства на берегах Егейського моря було чути таємничий голос, який провіщав: „Помер великий Пан!“ — античне божество, язичницьке втілення природи.

Ми не хочемо, щоб сьогодні на берегах морів та океанів прозвучав стогін: „Помер Христос!“ — що означало б, що померло християнство. Це стало б духовною катастрофою для всього людства, загибеллю цивілізації, переходом до іншої — дикунської самовбивчої стадії розвитку суспільства. Стало б остаточною перемогою Темряви».

Ця книга викликала запеклу дискусію в католицьких — і не лише — колах. З’явилися в майбутнього слов’янського Папи, — другого в історії Ватикану, — який очолив реформістське крило римської церкви, непримиренні вороги, які звинуватили його в руйнуванні священних основ католицизму. Особливу лють викликали реформи Климента XV, надто ж ліквідація целібату — безшлюбного статусу священиків. Причому це були так звані «м’які» реформи — кому подобався целібат, міг залишатися йому вірним. Але більшість римо-католицьких священиків, які потайки заздрили священикам православним, залюбки поодружувались, обзавелися дітьми й почувалися щасливими, скинувши зі своїх пліч гріх лицемірства, мужоложства й звинувачень у педофілії.

Зітхнувши, понтифік відійшов від вікна, подумавши, що безпрецедентний снігопад, який паралізував Рим, це також частина Божого плану, це Його нагадування людям про необхідність солідарності та взаємного порятунку.

Як зазвичай, о 7:00 AM з’явився у приватних папських покоях кардинал Саймс зі щоденною доповіддю про стратегічну ситуацію в світі та загрози для християнства. Проте цього разу кардинал почав з анекдотичного, не вартого уваги Папи Римського випадку дрібної крадіжки в електропоїзді FR-1. Папа поблажливо слухав розповідь кардинала, не перериваючи його, повертаючись думкою до ранкового сну: чому саме сьогодні наснився йому цей болісний сон — і яке одкровення несе він понтифіку? Однак поступово Климент XV повернувся до кардиналової розповіді, збагнувши, що початок січня 2084 року несе йому як главі римо-католицької церкви і всім християнам у світі великий виклик, на який потрібно дати відповідь.

І відповіді цієї ніхто, крім Климента XV, дати не може.

Кардинал зазначив, що національні засоби виявилися безсилими дешифрувати послання з Києва, і тоді Саймс звернувся особисто до свого друга, директора АНБ адмірала Стенлі Фішера. Шість годин найпотужніші в світі комп’ютери Північної Америки працювали за спеціальною програмою.

Результат розшифровки представлено у двох примірниках. Один — легко вклонився Саймс — передано вам. Другий передано до Білого Дому, на розгляд Президента Конфедерації країн Північної Америки Пола Андерсена.

Папа Римський усівся за свій стіл, надягнув окуляри, заглибився у читання документа, розшифрованого з такими зусиллями в КРИПТО-центрі поблизу Аннаполіса, Вірджинія.

Київ, 1 січня 2084 р.

Цілком таємно, особисто директору Фонду Крюгера (Римський клуб, м. Рим, Центральна зона Італії).

Шановний пане Крюгер,

З абсолютно достовірних джерел нам стало відомо, що готується так званий Акт Возз’єднання між православною та римо-католицькою церквами. Підписання Акту планується в Києві під час проведення Вселенського собору християнських церков у червні-липні 2084 р. Ініціатором Акту з боку України-Руси є Патріарх України-Руси Ізидор та Координатор держави, генерал армії Гайдук І.П., з боку римо-католицької церкви — Папа Римський Климент XV. Найближчим часом мають відбутися таємні переговори між названими особами.