Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

— Не знаю, — сіпався Шпак. — Вранці були, ви ж самі бачили. Потім пішли на перекур… Ось-ось прийдуть.

— Час починати акцію! — вирішив Стригун, підштовхуваний бажанням дії та інстинктом самознищення.

— Куди починати? Нікого нема, — резонно зауважив Шпак, який і в новому цивільному темно-сірому в клітинку костюмі був схожий на бомжа.

— Як намітили, так і починай! Виводь «ящірки». Я дам команду снайперам.

Стригун щодуху погнав у верхнє приміщення і вислав зі свого гаджета закодований сигнал: «Приготуватись до бою». Вийшов на балкон і приклав до очей бінокль. Побачив, як з провулка, що примикав до готелю «Хаят», повільно виповзло довге сіре тіло «ящірки». Кілька святково вдягнутих людей із дітьми вийшли з готелю під італійським прапором і здивовано подивилися на невідому бойову машину, яка стояла на тротуарі, й навіть сфотографувалися поряд із нею. «Ящірка» тихо підкрадалася до контрольного пункту, що перегородив Софійську вулицю; перед КПП стояла невеличка черга людей, які проходили на майдан.

«Що відбувається? — Стригун був у відчаї. — Невже хтось переставив стрілки всіх годинників?» Перевірив по кількох комп’ютерах — було 10:15 AM київського часу.

Стригун набрав номер Палія.

— Чого не починаєш? — накинувся на нього міністр оборони.

— На майдані нікого немає!

— Вони всі всередині собору. Починай! — наказав Палій, спостерігаючи за містом з висоти хмарочоса «Верховина» і сам нічого не розуміючи. Леді вже була вдрузки п’яна і ходила хитаючись, чіпляючись до офіцерів Палія й кажучи їм одне і те саме:

— Я тільки прошу… вбийте їх усіх нах. Нікого не залишайте живими. Порвіть зубами.

Офіцери відводили очі, бо від неї йшов такий потужний поклик розпусти, що важко було дивитися на її п’яне звабливе тіло в прозорому червоному костюмі, її груди в глибокому декольте, відкриті для кожного, — і толу офіцери, вибачаючись, відсахувались від Леді, а Палій уже не звертав уваги на цю курву, яка його дістала. Він твердо вирішив після перевороту покінчити з цією хітливою кішкою, з божевільною половецькою князівною, яка, якщо стане властителькою України-Руси, одразу знищить його, перетрахає всіх, хто опиниться на її шляху, й повторить долю тієї німецької німфоманки цариці Катерини, котра зґвалтувала всю Росію.

— Починай! — повторив свій наказ Палій.

— Увага, вони починають, — попередив Воропай своїх операторів. Збувалися розрахунки Гайдука, який разом із Зігелем і Воропаєм розробляв цей план. Вся зона княжого Києва і прилеглих районів була розбита на сегмент, контрольовані досвідченими офіцерами, які вели спостереження з допомогою телекамер, індикаторів частот, що випромінювала бойова техніка, та дронів «Яструб», які злітали з дахів. При розробці операції був врахований прикрий досвід замаху на Папу Климента — і о 9:45 AM були автоматично змінені коди доступу на об’єкт для всіх офіцерів поліції і війська, хто мав зброю і забезпечував недоторканість учасників і гостей свята. Будь-яке несанкціоноване проникнення на дахи чи в під'їзди будинків викликало сигнали тривоги; агент безпеки мали право негайно відкривати вогонь на ураження.

За місяць до проведення Акту Возз’єднання були створені й випробувані автономні локальні комп’ютерні мережі, не з’єднані з основними серверами національних агентств; про існування цих мереж знали лише Зігель, Воропай і ще кілька надійних офіцерів управління електронної розвідки. Починаючи з п’ятниці, ці мережі були задіяні в операції «Київський бастіон».

Увагу Воропая привернула «ящірка», яка виповзла з укриття біля готелю «Хайят»: він зафіксував сцену фотографування італійських туристів на тлі сталевої потвори і спробував зупинити її просування до стін Софійського собору. Але всі його зусилля були марними. Він покликав Антона Зігеля.

«Ящірка», якою на відстані керував майор Шпак, раптом стрибнула на проїжджу частину Софійської вулиці й сходу знесла загороджувальні бар’єри контрольного пункту, розтрощила апаратуру сканування й, вбивши двох розгублених поліцейських, які не встигли відскочити вбік, виїхала на майдан перед Софійським собором. Військовий патруль, що стояв біля КПП, відкрив вогонь по «ящірці», викликавши паніку серед перехожих, які йшли в напрямку Михайлівського майдану. Кілька людей із дітьми встигли сховатися за постаментом пам’ятника Богдану Хмельницькому.

Стригун переключив управління «ящіркою» на свій комп’ютер, і тепер на екрані його монітора тремтіли картинки, схоплені прицілами «ящірки». Перед нею здіймалася дзвіниця Софії. Дистанція — 52 метри. Може бути знищена залпом із двох ракет. Чи спалена вогняними потоками. Мозок «ящірки» вимагав негайного прийняття рішення.