Зігель уважно вивчав зброю вояків почесної варти. Нічого цікавого: озброєні автоматами ІЖ-107 М та застарілими польськими напівавтоматичними гранатометами RGP-60. Помітив, що багато вояків носять ранцеві вогнемети невідомої конструкції. Позаду почесної варти видніли БМП «Урал-2000», танки «Витязь-ХІ» виробництва 2070 року нижньотагільського вагонного заводу і БТРи «Опричник IX», створені на базі броньових платформ «Дракар-VIII».
Карбуючи крок, рота рушила з піснею повз подіум, на якому стояли Гайдук і Варламов. Гайдук вслухався в слова незнайомої пісні:
Мы идем широкими полями
На восходе утренних лучей.
Мы идем на бой с большевиками
За свободу Родины своей.
Мы идем, над нами флаг трехцветный.
Мы шагаем по родным полям.
Наш мотив подхватывают ветры
И несут к московским куполам.
— Это наш гимн ГОА, — сказав йому виструнчений Варламов.
Негайно після маршу почесної варти гостей повезли до штабу ГОА — бетонної споруди, схожої на суміш оборонного редуту і модерністської п’ятикупольної церкви із золотими хрестами, радарними антенами і ракетно-зенітними комплексами С-400 на даху.
В затишній прохолодній залі був накритий для учасників переговорів — по п’ять з кожного боку — обід, під час якого, для економії часу, мав розпочатися обмін думками. На одній із торцевих стін урочисто-журливо світився лампадами і золотом іконостас, вносячи тепло у вихолоджене кондиціонерами повітря; на протилежній стіні увагу Гайдука привернув великий фотопортрет похмурої худої людини у військовій формі Червоної армії 1930-х років, у круглих окулярах в чорній роговій оправі.
«Генерал Власов», — нарешті здогадався Гайдук.
Лакеї в козацьких строях розлили горілку.
— Помолимся, братья, — глибоким басом суворо сказав Варламов. — Отче наш, что на небесах, пусть святится имя Твое. Пусть придет царствие Твое и пусть будет воля Твоя как на небе, так и на земле. Хлеб наш насущный дай нам днесь и вложи в наши руки меч победный, чтобы покарать врагов Твоих. Дай нам мужество не уібояться губителей Твоих и дай нам силу возродить из пепла народ Твой православный. Прости нам грехи наши, как и мы прощаем должникам нашим, и освободи нас от лукавого.
Тричі перехрестившись, генерал Варламов підняв гранчасту купецьку чарку, збережену, либонь, із часів заснування Царицина, й вимовив:
— Я поднимаю этот бокал за братский народ великой Украины-Руси, за его вождя генерала Гайдука! За стратегический союз Великой Киевской Руси, Великой России, Великой Белоруссии! Ура! Ура! Ура!
Всі стоячи вихилили чарки, й оркестр заграв мелодію Глінки «Славься, славься, русский царь!».
Негайно налили по другій, і тепер Гайдук піднявся з чаркою в руці. На ньому був легкий оливкового кольору літній парадний генеральський мундир без будь-яких прикрас.
— Піднімаю цей келих за православний російський народ, за християнську єдність, за нашого побратима генерала Варламова, за наші зусилля в боротьбі проти спільного ворога, за нашу перемогу. Слава!
Мелодія козацького маршу «Засвіт встали козаченьки» пролунала в залі. Випивши, не зволікаючи, третій тост за жінок, яких не виявилося серед членів делегацій і обслуги, взялися до роботи. Лакеї подали щі й кулєбяку. Першим, на правах господаря, взяв слово генерал-єпископ:
— Дорогой гость генерал Гайдук, дорогие братья. Радостью полнятся наши солдатские сердца, видя вас на священной земле Сталинграда. Это место — центр русской земли, русской славы, где решались и еще будут решаться исторические судьбы русского народа. Здесь, на Мамаевом кургане, кровавому Тамерлану привиделась Богородица с мечом, дающая ему вещий знак — уйти с нашей земли. Здесь приняли смерть миллионы русских людей, защищая Родину от немецких псов и от шакалов Черной Орды.
Отсюда мы начнем великий освободительный поход, чтобы рассветная заря свободы встала над нашей поруганной Родиной. Мы найдем силы и решимость, чтобы расправиться с нашими врагами.
Варламов зробив паузу і грізним поглядом зиркнув на присутніх — так, наче за столом переговорів сиділи самі вороги. Витримавши певний час, він продовжив:
— Россия потерпела историческое поражение благодаря кремлевским предателям, правящим страной в начале этого века. Это они организовали геноцид русского народа, это они наводнили нашу страну мигрантами — мусульманами из Центральной Азии и Кавказа, это они превратили православную церковь в послушную служанку властей, в средоточие роскоши и растления, заменив служение Христу и народу — убогим, порабощенным и сирым братьям и сестрам нашим — пресмыканием перед самопровозглашенными цезарями, перед инородцами-олигархами, презирающими наше славное прошлое и желающими уничтожить наше будущее. Как говорил мой тезка протопоп Аввакум: «Выпросил у Бога светлую Россию сатана». Это преступник Путин начал братоубийственную войну против Украины.
Читать дальше