Іван Єфремов - Зоряні кораблі

Палюче сонце немилосердно пекло згори, пісок був гарячий, та люди, захоплені своєю роботою, наче й не помічали цього.

Давидов спустився у котлован і зупинився біля великого нагромадження кісток, знайденого ще в улоговині. Там виявилося шість кістяків динозаврів, що переплелисяісвої-ми кістками. За шістдесят метрів на схід було викопано кістяк велетенського хижака, він самотньо лежав неподалік од межі річкових пісків. Поблизу нього знайшли ще три кістяки невеликих хижих ящерів завбільшки з собаку. Більше нічого не було знайдено на всій площині котлована, не знайшли й кісток, пробитих таємничою зброєю. Давидов стривожено оглядав розкопану частину котлована, ніби підраховував шанси, які ще лишалися.

— Ілле Андрійовичу, ходіть до нас, — почувся Женин голос, — ми знайшли черепаху!

Давидов обернувся й повільно пішов на голос. Женя й Михайло другий день обкопували й розчищали величезну голову хижого динозавра з роззявленою пащею, повну страхітливих зігнутих зубів.

Женя вибралася з ями назустріч професорові, зіщулилась од болю в затерплих ногах, але відразу ж радісно усміхнулася.

Біла хустка підкреслювала засмаглість її обличчя, вкритого дрібнесенькими росинками поту.

— Ось тут, — вказала Женя препарувальним інструментом у глибину ями, — черепаха. Вона лежить майже під черепом. Спускайтесь до нас! — І дівчина легко стрибнула вниз. — Я розчистила зверху карапакс, [20] Карапакс — верхній щит черепашачого панцира. — провадила Женя. — Він дуже дивний — з якимсь перламутровим полиском, та й скульптура незвичайна.

Давидов ледве зігнув своє масивне тіло в тісній траншеї і зазирнув під велетенський череп хижого динозавра. Із вогкуватої і через це темної породи виступала маленька баня близько двадцяти сантиметрів упоперек. Поверхня цієї бані була поцяткована орнаментом з ямок та рівчачків, що зберігали сліди радіального розташування. Колір кістки був незвичайний — темно-фіолетовий, майже чорний, він дуже відрізнявся од білих кісток ди-нозаврового черепа. Незвичайний був і перламутровий полиск цієї дивної кістки — рівна, наче полірована, вона тьмяно відсвічувала в тіні на дні ями.

У Давидова все попливло перед очима. Крекчучи, він наблизив лице до дивної знахідки, дуже обережно зчистив піщинки пучками пальців. Професор помітив між окремими кістками шов, який проходив посередині бані, і другий, що перетинав її впоперек, ближче до одного краю.

— Покличте мерщій Старожилова! — підвів Давидов налите кров’ю обличчя. — І робітників сюди!

Жені передалося хвилювання вченого. Дзвінкий голос дівчини полинув над перекопаними пісками. Старожилов прибіг блискавично, як здалося Давидову, що захоплено розглядав дивну знахідку.

Терпляче, повільно й обережно професор та його співробітник почали знімати породу навколо темно-фіолетової баньки. З боків кістка не ширшала в глибину, стінки бані ставали стрімкими і перетворювались у неправильну, трохи сплющену півкулю. Розчищаючи знахідку, Давидов раптом відчув, що препарувальна голка занурилась у піддатливий крихкий пісок, ніби кістка кінчалась у цьому місці. Деякий час професор обережно намацував її край і, нарешті наважившись, обертальним рухом голки швидко розпушив грунт. Пісок змели м’якою щіткою. Нижчий край кістки тут був закруглений і грубший, він врізувався в стінку півкулі двома широкими дужками.

Вигук, що вирвався з широких грудей Давидова, примусив здригнутися співробітників, які з’юрмилися навколо нього.

— Череп, череп! — заволав професор, упевнено розчищаючи породу.

Справді, звільнені від породи великі порожні очні ямки окреслились зовсім виразно. Тепер добре вирізнялося широке й круте чоло. Загадкова баня була просто верхньою частиною черепа, схожого на людський, трохи більших, ніж у середньої людини, розмірів.

— Попався, небесний звіре чи людино! — з безмежним задоволенням вимовив професор, насилу розігнувся і потер скроні.

Голова йому запаморочилася, він важко притулився до стіни ями. Старожилов поспішно схопив професора за лікоть, але той нетерпляче зупинив його:

— Дійте! Приготуйте велику коробку, вату, клей — череп треба якнайшвидше вийняти. Очевидно, він міцний. Відокремлюйте обережно — далі в глибині повинен бути кістяк, його кістяк. Хай робітники знімають шар за шаром увесь грунт навколо. Динозаврів кістяк одразу ж розібрати й винести. Перекопайте усе — кожний сантиметр цієї дільниці. Весь пісок треба просіяти…